Економічний простір

Комунікаційна політика закладів вищої освіти України як основа їх успішного функціонування

V. V. Volkova — 2019-08-29

Метою дослідження є підвищення рівня успішності функціонування закладів вищої освіти на засадах удосконалення форм і методів проведення їх комунікаційної політики. З цією метою у статті з’ясовано та уточнено поняття комунікаційної політики вишів, її головних цілей та складових. Розкрито зміст та значення іміджевої, репутаційної і рейтингової компонент оцінки діяльності вишу. Обґрунтовано, що важливими цільовими установками в частині здійснення комунікаційної політики закладів вищої освіти є антикризове регулювання, пов’язане з впливом збурень зовнішнього конкурентного середовища; підвищення рівня внутрішньої та зовнішньої безпеки, усунення ризиків; підвищення стійкості, збереження властивостей цілісності та емержентності закладу як системи. У комплексі реалізація окреслених цілей комунікаційної політики має створити умови щодо успішної та ефективної діяльності вищого навчального закладу в сучасному ринковому просторі надання освітніх послуг. Визначено структуру цільової аудиторії закладів вищої освіти задля пошуку додаткових потенційних комунікацій. Доведено, що розширення кола цільової аудиторії може стати для вищого навчального закладу дієвим інструментом підвищення попиту на освітні послуги, залучення найбільш здібних абітурієнтів до навчання. Підкреслено, що створення нового типу комунікаційних відносин зі студентами в ході навчального процесу є стратегічно важливою ціллю. Визначено, що головні складові результативності самостійної роботи як елементу інноваційних комунікаційних технологій навчання. Доведено, що комунікаційна політика закладів вищої освіти має опрацьовуватися та проводитися у рамках єдиної стратегії розвитку. Визначено основні домінанти, на яких повинні базуватися її розробка та планування. Дослідження, представлені в роботі, переконливо доводять, що комунікаційна політика закладів вищої освіти є запорукою їх успішного функціонування та розвитку. Результати роботи можуть бути використані у практичній діяльності для будь-якого закладу вищої освіти при розробці та плануванні комунікаційної політики.

Номенклатура витрат в механізмі визначення собівартості навчально-педагогічних послуг ДЗВО

T. M. Trosteniuk — 2019-08-29

В процесі дослідження було проаналізовано наукову літературу вітчизняних та зарубіжних вчених, які займалися проблематикою обліку витрат в цілому та бюджетній сфері зокрема. Метою статті є опрацювання складу витрат державних закладів вищої освіти на надання навчально-педагогічних послуг, як теоретичного підґрунтя обліку таких витрат. Для забезпечення ефективності наукового пошуку використовувались спеціальні та загальнонаукові методи пізнання. Зокрема, індукція та дедукція, аналіз та синтез, групування. Встановлено, що вартісною основою механізму надання навчально-педагогічних послуг є категорія собівартості, яка передбачає визначення відповідного складу витрат, що її формують. Проаналізувавши склад витрат було встановлено, що наведений склад витрат є досить загальним, тому було досліджено профільні нормативні документи щодо обліку витрат навчально-педагогічних послуг державних закладів вищої освіти конкретно. Визначено, що виявлені проблемні аспекти існуючої номенклатури витрат на освітні та педагогічні послуги потребує розробки нової специфікації витрат на надання навчально-педагогічних послуг державних закладів вищої освіти, з одночасною побудовою моделі для включення заявлених витрат в рамках аналітичного обліку до витрат згідно з кодами економічної класифікації видатків бюджету. У статті розглядаються нормативні підходи до ідентифікації номенклатури витрат в контексті визначення вартості навчально-педагогічних послуг державних закладів вищої освіти мають певні недоліки. Розбудова нового складу витрат з урахуванням різних класифікаційних ознак з урахування реалій фінансово- бюджетної та господарської діяльності державних закладів вищої освіти забезпечить формування аналітичного напряму обліку витрат і опрацювання аналітичної супідрядності рахунків бухгалтерського обліку. Це, у свою чергу, дасть можливість перевірити дані обліку витрат основного продукту діяльності державних вищих навчальних закладів. За цих умов розвиток управлінського обліку в державних вищих навчальних закладах стане реальною можливістю, і фактично управлінський облік стане ефективним інструментом управління діяльністю державних вищих навчальних закладів.

Механізм здійснення банківських послуг та операцій в банках країни

O Androsova — 2019-08-29

У статті надано загальному характеристику банківським послугам. Розглянуто їх особливості, класифікацію, ознаки, властивості. Виявлено причини виникнення та розвитку нетрадиційних банківських операцій та послуг, а саме: зниження рівня дохідності традиційних банківських операцій, загострення конкуренції між учасниками на ринку фінансових послуг; необхідність підвищення якості обслуговування клієнтури; необхідність підвищення ліквідності та платоспроможності банку; диверсифікація банківських доходів; залучення нових клієнтів з метою розширення структури ресурсної бази; зменшення ризиків пов’язаних із здійсненням традиційних операцій. Доведено, що банківським послугам належать такі ознаки: для надання банківських послуг не потрібні додатків ресурси, винагорода за надані послуги банками отримується у вигляді комісії. З’ясовано, що важливою властивістю банківських операцій є їх продуктивний характер. Також досліджено механізм надання різних видів банківських послуг: касово-розрахункових операцій, лізингових операцій, факторингових і форфейтингових операцій, гарантійних операцій банків. Відзначено, що факторинг є конкретним комплексом фінансових послуг, які переважно надають комерційні банки клієнтам, малого та середнього бізнесу в обмін на поступку дебіторської заборгованості. Сформульовано, що зміст факторингу розкривається у його функціях: фінансування, адміністративне управління дебіторською заборгованістю, оцінка платоспроможності покупців постачальника, страхування ризиків. Обґрунтовано, що в форфейтинговій операції банківська установа бере на себе такі ризики: ризик неплатежу, валютний, процентний, ризик, переказування коштів. Встановлено, що форфейтинг надає можливість експортеру скоротити дебіторську заборгованість за рахунок додатково мобілізованих коштів. Відзначено, що гарантія виступає способом забезпечення виконання зобов’язань і не залежить від основного зобов’язання. Виявлено, що проведення трастових операцій потребує від фахівців банків широкого діапазону професійних навичок, ніж інші види банківських операцій.

Стратегія банку як основа для впровадження нових видів продуктів та послуг

O Androsova — 2019-08-29

Статтю присвячено банківській стратегії для впровадження нових продуктів та послуг на прикладі ОТП Банку. Досліджено складові стратегії, особливості прийняття стратегічних рішень. Виявлено, що стратегічний розвиток банківської установи базується на реалізації таких видів стратегії: корпоративна, ділова, функціональна. Встановлено, що метою реалізації стратегії є збереження або підвищення конкурентоспроможності банківської установи. Доведено, що місія допомагає визначити сутність діяльності, масштаби, перспективи та напрямки розвитку, відмінність від конкурентів. Обґрунтовано, що стратегія визначає мету перспективного розвитку, межі дій й управлінських рішень в банківській установі. Визначено, що передумовою конкурентного розвитку банківської установи є наявність, формування та активне використання конкурентних переваг, унікальних цінностей у вигляді матеріальних і нематеріальних активів, стратегічно важливих напрямків діяльності, що дозволить досягти успіху в конкурентній боротьбі. З’ясовано, що в ОТП Банку банківські продукти та послуги постійно оцінюються в порівнянні з існуючими та потенційними конкурентами. Банк систематично проводить огляд ризиків, притаманних продуктам та послугам. Доведено, що більшість клієнтів віддають перевагу дистанційному обслуговуванню та швидкому вирішенню питань онлайн, процесам автоматичного обслуговування. Відзначено, що впровадження робота «Леся» в ОТП Банк дозволив операторам зосередитися на вирішенні більш складних запитів клієнтів. Удосконалення інтернет-банкінгу дозволило реалізувати нові можливості веб-версії та мобільних додатків системи інтернетбанкінгу для фізичних осіб та операційних систем, покращенню додатків. Встановлено, що свою майбутню діяльність ОТП Банк пов’язує з діджиталізацією та дистанційними каналами продажу банківських продуктів та послуг. З’ясовано, що Національний банк приділяє значну увагу перспективам розвитку фінансового та банківського секторів інноваційних й діджитал-рішень та слідкує за розвитком фінтах-галузі, що дозволить підвищити інноваційність та конкуренцію на платіжному ринку,посилить захист прав споживачів платіжних послуг.

Удосконалення економічної класифікації видатків бюджету – запорука дієвої та ефективної системи контролю та управління видатками бюджету

I Yaremchuk — 2019-08-29

В досліджені здійснено аналіз, який показав, що на теперішній час інформатизацію на рівні з іншими видатками з аналогічною економічною характеристикою операцій агреговані в п’яти кодах економічної класифікації видатків. В свою чергу було здійснено аналіз видатків на інформаційні та телекомунікаційні технології у розрізі кодів економічної класифікації видатків. Проведений нами аналіз показав, що за деякими КЕКВ видатки на інформатизацію (придбання ІКТ-товарів та ІКТ послуг) є визначальними, хоча при обліку вони і були агреговані з іншими видатками з аналогічною економічною характеристикою операцій. В процесі дослідження було встановлено, що Слід мати на увазі, що бюджетна класифікація забезпечує не лише ідентифікацію руху коштів бюджету і єдність аналітичного обліку, але й є необхідним інструментом для контролю за законністю витрачання бюджетних коштів їх розпорядниками та одержувачами. З метою зниження ризиків нецільового та непрозорого використання бюджетних коштів, передбачених на виконання відповідних бюджетних програм, та витрачання бюджетних коштів на цілі, безпосередньо не передбачені відповідними паспортами бюджетних програм, доцільно розширити економічну класифікацію видатків бюджету. Це забезпечить єдиний підхід до аналізу діяльності розпорядників коштів у сфері інформатизації та чітке визначення цілей і завдань, на які витрачаються бюджетні кошти у сфері інформатизації та телекомунікацій. В дослідженні запропоновано один з варіантів вдосконалення економічної класифікації видатків бюджету, пов'язаний з тенденцією впровадженням елементів електронного врядування в діяльність органів влади усіх рівнів та зростаючим впливом інформаційних та телекомунікаційних технологій на ці процеси. Показано, що запровадження нових КЕКВ, пов’язаних з урахуванням видатків на інформатизацію, сприятиме зближенню економічної класифікації видатків, прийнятій в Україні, з класифікацією видатків, запропонованою МВФ для уніфікації на міжнародному рівні ключових економічних показників в системі державних фінансів. Отримання повної та детальної інформації про використання бюджетних коштів на закупівлю ІКТ-товарів та ІКТ-послуг дозволить, з одного боку, забезпечити створення дієвої, прозорої та ефективної системи контролю та управління видатками бюджету, з іншого боку, сприятиме зниженню ризиків нецільового використання бюджетних коштів.

Проблеми оцінки економічної безпеки сучасного підприємства

S Adonin — 2019-08-29

Стаття присвячена дослідженню різних підходів до визначення сутності поняття «економічна безпека підприємства», ідентифікації загроз економічній безпеці вітчизняного суб’єкта господарювання, а також сучасного стану економічної безпеки підприємств України. Розглянуто основні теоретичні підходи щодо визначення сутності поняття «економічна безпека підприємства», а також визначено й систематизовано загрози економічній безпеці вітчизняних суб’єктів господарювання. Економічна безпека підприємницької діяльності є базовою компонентою мікрорівня, яка зумовлює й визначає економічну безпеку регіонів, галузей (сфер діяльності) та держави загалом. Фінансову захищеність сучасної компанії визначають різноманітні високоякісні, а також чисельні характеристики, важливим з числа яких вважається показник рівня фінансової захищеності. Ступінь фінансової захищеності компанії - це аналіз продуктивності використання ресурсів компанії при існуючому ступені економічного і підприємницького ризику. З метою досягнення більш високого ступеня фінансової захищеності організація зобов'язана спостерігати за наданням найбільшої захищеності ключових течій своєї діяльності. Головні тенденції діяльності компанії можливо уявити з багатофункціональної, а також інституційної точки зору. Ідентифіковані й потенційні загрози економічній безпеці підприємства умовно можна поділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні загрози не залежать від діяльності підприємства; їх можна лише врахувати (якщо вони ідентифіковані) при організації діяльності підприємства. Внутрішні загрози викликані діяльністю самого підприємства: системою організації такої діяльності, рівнем фінансового менеджменту, кваліфікацією його керівництва тощо. Останнім часом активізувалося багато факторів, які спричиняють загрозу та негативний вплив на рівень економічної безпеки вітчизняних підприємств. Зростання загроз економічній безпеці підприємств потребує наразі швидкого адекватного реагування з боку власників та менеджерів вищої керівної ланки.

Особливості організації обліку доходів і витрат у фермерських господарствах

V Vasilyeva — 2019-08-29

В умовах розвитку ринкових відносин, функціонування нових форм організаційно-правових формувань в аграрному секторі економіки, зокрема, фермерських господарств, головним завданням бухгалтерського обліку і контролю, їх основним завданням є забезпечення користувачів достовірною та своєчасною інформацією. Зміна виробничих відносин в усіх сферах господарювання, складних соціально-економічних проблем, вимагає чіткої реалізації облікової політики. Ведення бухгалтерського обліку на фермерських господарствах передбачає: з’ясування самим господарством наслідків своєї госпрозрахункової діяльності, обґрунтування розрахунку сум податку, уявлення про розміщення грошових коштів, визначення майнового стану господарства, здійснення самоконтролю та прогнозування. Перехід до ринкової економіки вимагає від фермерів значно збільшити обсяг інформації, що характеризує їх господарську діяльність. Зі сторони зовнішніх суб’єктів також виникає відповідний інтерес до результатів діяльності фермерських господарств. Збільшується також обсяг інформації щодо попиту на продукцію, що виробляється, можливості її збуту при визначених умовах і вимогах, матеріально-технічному забезпеченні виробництва даної продукції, про основне виробництво та його інноваційну привабливість. Особливості діяльності фермерських господарств потребують розроблення для них спеціалізованих бухгалтерських програм, з якими можна працювати в діалоговому режимі та які легко адаптуються до змін законодавства. Проаналізовано нормативну базу України, яка регламентує вибір форми бухгалтерського обліку у фермерських господарствах. Доведено, що на вибір форми обліку впливає значна кількість різних зовнішніх та внутрішніх факторів, насамперед юридична форма господарювання та обрана система оподаткування. Впливають на вибір форм бухгалтерського обліку також зміст форм фінансової, податкової та статистичної звітності. Зрештою вибір форми після аналізу потреб в отриманні інформації для управління та складання зовнішньої звітності залежить від керівника фермерського господарства. У даній статті розглянуто визначення доходів та витрат, програмне забезпечення та введення обліку за спрощеною та простою формами за нормативними документами та за висловленням різних авторів.

Актуальність формування універсального підходу до оцінки фінансового стану підприємства на основі показників форм фінансової звітності

O. O. Ievsieieva — 2019-08-29

Управління фінансово-господарською діяльністю підприємств повинно ґрунтуватися на використанні структурованих та достовірних даних про фінансовий стан підприємства, основним інформаційним джерелом здійснення якого є показники діяльності суб’єкта господарювання, які в сучасних умовах акумулюються у фінансовій звітності, формування показників якої відбувається за рахунок даних бухгалтерського обліку, як складової частини науки про управління. Розмаїття поглядів на методику оцінки фінансового стану призвело, з одного боку, – на закріплення наукового обґрунтування авторських підходів, а з іншого, – до десистематизації розрахованих показників. В той же час, всі сучасні автори сходяться в думці про розрахунок цих показників на основі показників форм фінансової звітності. В статті висвітлюється актуальна проблема формування універсального підходу до розробки методики розрахунку показників фінансового стану на основі сучасних форм фінансової звітності для підвищення якості управлінських рішень як на рівні топ-менеджерів суб’єкта господарювання (внутрішній рівень), так і на рівні сторонніх установ (зовнішній рівень). Авторами статті ставиться на меті осучаснення знань про значущість інформаційної складової показників фінансової звітності та адаптація її статей до розрахунку показників фінансового стану. У межах поставленої мети авторами статті розкриті сучасні погляди на систематизацію показників фінансового стану за напрямами дослідження. Прикладне призначення розрахунку показників фінансового стану полягає у пошуку та розробці заходів спрямованих на підвищення потенціалу та рентабельності підприємства як підґрунтя для стабільної роботи та розширення можливостей підприємства. Авторами дослідження розкриті тези про: актуальність розробки дієвої фінансової політики підприємства; оцінку фінансового стану як складового етапу фінансового аналізу; необхідність визначення мети та рівня дослідження по відношенню до суб’єкта господарювання; джерела походження даних для проведення оцінки фінансового стану; систематизацію розмаїття показників фінансового стану на чітко виділені напрями дослідження із певним набором показників в них; зрозумілість їх розрахунку; необхідність змістовної інтерпретації набутих результатів; перспективні напрями оцінки фінансового стану з використанням автоматизованого обчислення показників фінансового стану.

Загальні положення аналізу витрат виробництва промислового підприємства

O. K. Fokin — 2019-08-29

В процесі дослідження було розглянуто праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які стосуються аналізу витрат виробництва. Аналіз наукових праць показав, що в науковій літературі питання формування виробничої собівартості та її аналізу розглядається частково. В статті обґрунтовано завдання аналізу виробничих витрат в розрізі стратегії діяльності підприємства. Встановлено, що крім галузевих особливостей, які є визначальними під час організації аналізу витрат виробництва, також варто враховувати зміни, які відбуваються в системі виробництва на різних рівнях в перспективі. Визначено, що аналіз структури витрат виробництва є важливим етапом, який впливає на вибір методу розподілу непрямих витрат виробництва. Враховуючи зміни в технології виробництва у сучасних умовах витрати на робочу силу можуть відображати незначну частку від загальної суми витрат, тим самим ставлячи під сумнів методи розподілу, які використовують критерії, засновані на оплаті праці. Для удосконалення аналізу витрат було досліджено інформаційне забезпечення, що є підставою отримання якісних та достовірних результатів аналітичних процедур. Встановлено, що достовірність результатів аналізу витрат залежить від джерел, на підставі яких він здійснюється. Дослідивши підходи науковців до формування основ аналізу витрат підприємства, було визначено потреби та запити користувачів інформаційного внутрішнього та зовнішнього середовища, що впливають на вибір методики аналізу виробничих витрат. Здійснене дослідження в частині ідентифікації запитів зацікавлених осіб дозволило обґрунтувати важливість організаційно- аналітичного процесу, який формується під впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Це дозволило побудувати інформаційно-організаційну структуру аналізу витрат виробництва підприємства машинобудівної галузі, в якій окреслено вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на здійснення аналізу витрат та сформовано інформаційне забезпечення через створення документального та методичного базису аналітичних процедур. Результати здійсненого дослідження сприяють отриманню оперативної аналітичної інформації під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників аналізу діяльності промислових підприємств.

Індикативна оцінка прогресивного економічного розвитку факторів виробництва підприємств готельно-ресторанного господарства під впливом капітальних витрат

O. I. Judina — 2019-08-29

Статтю присвячено розробці індикаторів прогресивного економічного розвитку факторів виробництва та коефіцієнтів сталого економічного розвитку підприємства готельно-ресторанного господарства на основі резервного зростання ресурсного потенціалу. Обчислення індикаторів прогресивного розвитку базується на визначенні ступеня впливу витрат за напрямами (видами) капітальних вкладень на підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності, і служить інструментом управління процесом прогресивного зростання та сталого економічного розвитку підприємства готельно-ресторанної сфери. В роботі представлено побудовані парні регресійні моделі залежності факторів виробництва (витрат ресурсів виробництва) і рівня інвестиційно- інноваційних витрат підприємств готельно-ресторанного господарства, за допомогою яких в математичній формі пояснено закономірності кількісної взаємодії результуючих і впливаючих економічних показників оцінюваних процесів, та на їх основі розраховано індикатори прогресивного розвитку факторів виробництва під впливом капітальних витрат на удосконалення матеріальної та техніко-технологічної бази суб’єкта господарювання. В ході аналізу встановлено, що індикатори прогресивного розвитку (????0123 ) визначають ступінь впливу конкретного виду капітальних витрат (Ij) на розвиток факторів (Ki) і характеризують темп динамічного зростання ефективності та зниження витратомісткості операційної діяльності підприємств готельно-ресторанного типу за рахунок проведення інвестиційно-інноваційної діяльності. За допомогою отриманих індикаторів прогресивного і резервного динамічного економічного розвитку факторів визначено коефіцієнти сталого економічного розвитку підприємства, що базуються на закономірності динамічних змін досліджуваних процесів і враховують прогнозовані напрямки і темпи зростання економічної ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємств готельно- ресторанного господарства під впливом резервного розвитку їх ресурсного потенціалу. Отримані результати дозволяють прогнозувати та планувати обсяги інвестицій за напрямами інвестиційно-інноваційної діяльності, а також рівень зростання ефективності діяльності на її основі, що, у свою чергу, дає змогу для подальшого формування стратегії економічного зростання і моделі управління сталим економічним розвитком підприємства.

Аналіз стану та перспективи розвитку торгівлі Харківської області

O Fylypenko — 2019-08-29

Метою статті є аналіз сучасного стану, тенденцій розвитку, визначення регіональних особливостей та основних проблем внутрішньої торгівлі Харківської області. В статті досліджено сучасний стан та виявлено проблеми розвитку торговельної галузі в Харківській області на основі визначення тенденцій основних показників розвитку роздрібної торгівлі. Проаналізовано регіональну структуру роздрібного товарообороту підприємств роздрібної торгівлі за 2010-2018 рр., товарну структуру роздрібного обороту торговельних підприємств в розрізі торгівлі товарами продовольчої та непродовольчої груп, залежність основних соціально-економічних показників від змін індексу фізичного обсягу роздрібного товарообороту підприємств за товарними групами. За результатами аналізу виявлено, що зростання показників роздрібного товарообороту відбувається повільніше за збільшення реальних доходів населення, внаслідок падіння купівельної спроможності. На регіональному ринку стверджуються нові формати підприємств сучасного типу, таких як гіпер-, супермаркети, торговельні центри, магазини біля дому, відбувається стрімкий розвиток Інтернет торгівлі, що забезпечує більш високу якість обслуговування. Все це призводить до поступового витіснення з споживчого ринку таких торговельних форматів, як кіоски та павільйони, а ринки трансформуються в торговельно-сервісні центри. Визначені тенденції розвитку роздрібної торгівлі дозволили узагальнити основні проблеми, що гальмують її функціонування та розвиток на споживчому ринку Харківської області. Для усунення виявлених проблем визначені основні напрямки вдосконалення роздрібної торгівлі регіону: формування споживчої пропозиції, доступної цінової політики та забезпечення якісних характеристик товарів, враховуючи купівельну спроможність споживачів; впровадження новітніх інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж для забезпечення якісного та комплексного обслуговування населення; удосконалення розміщення торговельних об’єктів для уникнення стихійної торгівлі та усунення дисбалансу розвитку торговельної мережі в окремих районах як по місту так і регіону в цілому.

Тенденції розвитку співробітництва країн ШОС в системі світового господарства

I. Ye. Zhurba — 2019-08-29

У статті проаналізовано сучасний стан господарського розвитку ШОС у 2018 р. із використанням показників сукупного ВВП. Визначено динаміку ВВП, а також частку ШОС, країн ЄС та США у світовому ВВП. Автором було досліджено важливі макроекономічні детермінанти стану економічного розвитку країн ШОС, якими є валові внутрішні заощадження. Так у середньому по ШОС цей показник зменшився. Іншою макроекономічною детермінантною, яку було використано для аналізу у статті, є валове нагромадження основного капіталу. Цей показник вимірює загальну вартість придбання виробниками основних фондів з вирахуванням вибуття основних засобів протягом звітного періоду, плюс деякі доповнення до вартості невиробничих активів (такі, як підземні багатства або значні поліпшення в кількості, якості або продуктивності землі), реалізованих виробничою діяльністю інституційних одиниць відповідних країн. Зокрема у більшості країн- членів ШОС в 2017 р. цей показник був вищий ніж середні значення в світі. Автором, був проведений аналіз темпів зростання внутрішньої та зовнішньої торгівлі країн ШОС, який показав, що внутрішня торгівля зростає більш високими темпами ніж зовнішня, що свідчить про підвищення інтеграційних процесів. Аналіз сутності регіональної інтеграції, як форми економічного співробітництва в умовах глобалізованої економіки дозволив з’ясувати, що наразі регіональна інтеграція є однією з основних тенденцій утворення глобального економічного простору, що спрямована на формуванню економічних зв’язків між різними країнами та регіонами з переважанням наднаціональних інтересів, вирівнюванням базових характеристик міжнародних ринків, створенням умов для проведення реформ у межах самого угрупування, взаємовідкритості економік його країн-членів ШОС. Тому, держави азійського регіону покладають велику надію на ШОС у вирішенні злободенних питань безпеки та економіки, а до основних їх сподівань від участі в Організації слід віднести очікування інвестицій, пільгових кредитів, контрактів з боку партнерів по ШОС та здійснення узгоджених дій, що спрямовані на підтримку стабільності регіону. Отже, в статті було визначено сучасні тенденції розвитку співробітництва країн ШОС у системі світового господарства.

СОТ сьогодні: перспективи, проблеми, досвід поколінь

O Konyk — 2019-08-29

Захисники членства в СОТ стверджують, що без участі в СОТ Україна не зможе продовжувати економічні реформи, на рівних брати участь в міжнародній торгівлі і отримувати пов'язані з цим участю вигоди. Їх опоненти вважають, що приєднання до СОТ завдасть непоправної шкоди цілим галузям промисловості, позбавить уряд можливості прийняття необхідних економічних рішень, а найбільш радикально налаштовані як і раніше вважають, що членство в СОТ «знищить мільйони громадян». Настільки різні точки зору пов'язані не стільки з відсутністю інформації про цю організацію і процесі приєднання - її досить, скільки з тим, що вона часто пропонується в специфічних термінах або формах, в яких часом важко розібратися неспеціалістам. В статті висвітлені проблеми стосовно того, а що ж, власне, із себе представляє СОТ, які переваги вона дає своїм членам і які обов'язки члени СОТ повинні виконувати, як участь в СОТ впливає на розвиток міжнародної торгівлі, на яких умовах до СОТ приєднуються інші країни, які основні параметри приєднання до СОТ Україні. Розкрито питання стосовного того, що реальний розвиток міжнародної торгівлі все більш чітко проявляє, що глобалізація і інтернаціоналізація світових економічних процесів одним зі своїх наслідків має поступове розмивання межі між прикордонним і внутрішнім регулюванням міжнародного економічного обміну. Одночасно розвиваються правила і норми регулювання міжнародного обміну товарами і послугами. На цій основі формується сучасна міжнародна торгова система, уречевленням якої поступово стає СОТ. В статті підкреслюється проблема того, що усунення зовнішніх перешкод на шляху українського експорту важливе для реалізації величезного потенціалу, яким володіє Україна в високотехнологічних та інших галузях з високим ступенем переробки продукції. Це - необхідна умова для подолання «сировинної» спрямованості українського експорту. Представлені шляхи вирішення даної проблеми. В статті було виявлено, що основним напрямком діяльності СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі. Вона виражається в укладенні угод, спрямованих на зниження ставок митних тарифів і поступового усунення нетарифних бар'єрів. З цією метою СОТ регламентує встановлення митних процедур, впровадження національних стандартів і санітарних норм.

Економічна безпека як економічна категорія: огляд наукових публікацій

K. A. Lopatka — 2019-08-29

У статті наведено аналіз основних трактувань категорії «економічна безпека». Кожна група вчених концентрує увагу на певних процесах. Необхідність забезпечувати свою безпеку людство відчувало постійно. Однак термін «економічна безпека» став використовуватися нещодавно. У статті представлено визначення економічної безпеки не тільки низки вчених-економістів, а й проаналізовані офіційні документи: Конституція України та наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України». За результатами аналізу автора встановлено, що економічна безпека безпосередньо пов'язана зі станом стабільності держави та знанням закону. У статті зазначено, що в Україні на даний час немає жодного органу, який би був зосереджений на забезпеченні національної безпеки та такого головного її компонента як, наприклад, економічна безпека. У статті висвітлено актуальність і необхідність забезпечення економічної безпеки. Сьогодні це набуває величезного стратегічного значення як з позиції діяльності окремо взятого підприємства, так і в більш глобальних масштабах - функціонування регіонів і держав. Визначено основні критерії економічної безпеки при дослідженні категорії «економічна безпека» в економічній науці. Описано відмінність понять «національна безпека» та «економічна безпека». Визначено, що економічна безпека є однією з основних складових національної безпеки та посідає одне з провідних місць у системі забезпечення національної безпеки України. Зазначено, що під критерієм економічної безпеки розуміється частина національної безпеки, яка тісно взаємопов'язана з її іншими складовими і є основою забезпечення таких елементів як військова, політична, соціальна, екологічна, технологічна, інформаційна та інші. За звичайних обставин економічні загрози є зворотною стороною економічного виграшу від діяльності в умовах ринкової конкуренції. Досліджено ключові фактори, що впливають на економічну безпеку. Сформовано узагальнене трактування поняття «економічна безпека» як синтез проаналізованих тлумачень.

Теоретичні основи дослідження та особливості дифузії інновацій у секторі ікт

T. B. Seredyuk — 2019-08-29

У сучасній економічній парадигмі інновації перетворилися на найважливіший фактор зростання і конкурентоспроможності. Інноваційна модель або тип розвитку домінує сьогодні в якості цільового орієнтира національних, регіональних і корпоративних стратегій. Найважливішою умовою функціонування інноваційної економіки стає інтенсивна дифузія інновацій (ДІ). У статті уточнено сутність та представлено теоретичні основи дослідження ДІ. Звертається увага на те, що ДІ є особливим типом комунікації та соціальним процесом. Виокремлено види (некомерційний трансфер, комерційний трансфер, вільна дифузія), суб'єкти, фактори та передумови ДІ, а також її функції в економіці. Розкрито роль держави у забезпеченні сприятливих умов перебігу ДІ. Основна увага приділяється вивченню особливостей ДІ в секторі ІКТ. У зв'язку з цим, виокремлено об'єкти ДІ і обґрунтовано зв'язок зі становленням цифрової економіки, охоплюючи різні її прояви. Розглянуто структуру цифрової економіки, феномен цифрових інновацій та особливості програмного забезпечення як основи ІКТ, від якого залежать всі сектори економіки в епоху інформатизації. Запропоновано аналітичний фрейм дослідження ДІ в секторі ІКТ, що охоплює: характеристику інновацій; характеристику суб'єктів; характеристику процесу дифузії інноваційної ІКТ; характеристику особливостей дифузії ІКТ в певних галузях економіки, де вони використовуються; характеристику дифузійного середовища; характеристику форм ДІ. Звертається увага на роль освіти в ДІ, яка дозволяє долати ті її бар’єри, які пов’язані зі знаннями. Запропоновано основні підходи до вивчення ДІ в секторі ІКТ (макро-, мезо-, мікроаналітичний, когнітивний, організаційний, соціальний, ринковий, інституціональний та ін.). Виділено напрямки кількісної оцінки процесів і наслідків ДІ в секторі ІКТ. Інтенсивність ДІ співрозмірна з рівнем інноваційної активності та результативності інноваційних процесів (симетрія), а також з уніфікованим розумінням інновації. Представлений матеріал визначає ті напрями, на які необхідно звернути увагу в рамках аналізу ДІ, для вирішення завдань її розвитку і підвищення ефективності участі підприємств, охоплюючи маркетинг інновацій.