Економічний простір

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Уляна Андрусів — 2025-05-09

Стаття присвячена дослідженню теоретичних підходів до визначення сутності кадрового забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності. Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю єдиного концептуального підходу до визначення даної економічної категорії, що ускладнює розробку ефективних механізмів управління персоналом підприємств в умовах трансформаційних змін та загострення конкурентної боротьби на внутрішньому і зовнішньому ринках. У статті систематизовано та узагальнено існуючі підходи до визначення сутності кадрового забезпечення, які класифіковано у чотири основні групи: процесний, системний, функціональний та елементний. Процесний підхід розглядає кадрове забезпечення як сукупність послідовних дій, спрямованих на формування, розвиток та використання кадрового потенціалу підприємства. У рамках системного підходу кадрове забезпечення трактується як цілісна система взаємопов’язаних елементів, функціонування яких спрямоване на досягнення кадрових цілей організації. Функціональний підхід визначає кадрове забезпечення як напрям діяльності організації, що реалізується в рамках системи управління персоналом. Елементний підхід розглядає кадрове забезпечення як сукупність різноманітних елементів, що забезпечують функціонування системи управління персоналом. На основі критичного аналізу існуючих підходів запропоновано авторське визначення поняття "кадрове забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності", яке трактується як складна, багаторівнева, ієрархічно структурована та функціонально інтегрована система, що включає сукупність взаємопов’язаних процесів, механізмів та інструментів, спрямованих на формування, розвиток та ефективне використання кадрового потенціалу з метою досягнення стратегічних цілей та забезпечення конкурентних переваг підприємства на ринку. Визначено основні структурні елементи системи кадрового забезпечення, до яких віднесено: кадрове планування, підбір та відбір персоналу, адаптацію, навчання та розвиток, оцінювання, мотивацію, управління кар’єрою та вивільнення персоналу. Окреслено ключові принципи функціонування системи кадрового забезпечення, серед яких: системність, науковість, ефективність, адаптивність, інноваційність та соціальна відповідальність. Практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні теоретичного підґрунтя для розробки методичних підходів до оцінювання ефективності та вдосконалення системи кадрового забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності.

РОЗВИТОК КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Світлана Богуславська — 2025-05-09

У статті розглядаються основні підходи до мотивації працівників в контексті класичних теорій управління персоналом. Аналізуються ідеї таких історичних теоретиків, як Абрагама Маслоу, Віктора Врума, Фредеріка Герцберга, Пітера Друкер, з акцентом на їхній вплив на розвиток кадрового потенціалу підприємств. Автори підкреслюють важливість врахування мотиваційних чинників для підвищення ефективності управління персоналом та підвищення продуктивності праці. Окремо досліджуються сучасні методи мотивації, зокрема впровадження нематеріальних стимулів та цифрових технологій у систему управління персоналом, а також адаптація класичних теорій до сучасних умов ринку праці. Врахування цих підходів дозволяє підприємствам розвивати конкурентоспроможний кадровий потенціал і досягати високих результатів у роботі.

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В ОРГАНАХ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

Світлана Богуславська — 2025-05-09

У статті розглядаються основні підходи до методів управління людськими ресурсами в органах публічної влади України. Аналізуються питання управління людськими ресурсами в органах публічної влади України, що є важливим напрямом державного управління та безпосередньо впливає на ефективність функціонування державних установ, реалізацію державної політики та якість надання публічних послуг. У сучасних умовах трансформації суспільства та реформування державної служби постає питання модернізації підходів до управління персоналом. Впровадження новітніх методів та інструментів кадрового менеджменту є необхідною умовою для підвищення продуктивності праці, забезпечення належного рівня професійної компетентності службовців і створення ефективного механізму залучення, мотивації та розвитку кадрів. У статті досліджуються сучасні методи управління людськими ресурсами в органах публічної влади України.

ІНСТРУМЕНТИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОГО КОМПЛЕКСУ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Ірина Бубенець — 2025-05-09

У статті обґрунтовано значення використання інструментів цифрового маркетингу у формуванні маркетингового комплексу підприємств ресторанного бізнесу для підвищення конкурентоспроможності закладів, оптимізації взаємодії з клієнтами та збільшення прибутку. Відзначено, що інтеграція сучасних цифрових технологій, таких як великі дані, штучний інтелект, автоматизовані CRM-системи, персоналізований маркетинг та омніканальні комунікації у маркетингову діяльність рестораторів дозволить бізнесу не лише підвищити ефективність рекламних звернень, а й адаптуватися до змін у поведінці споживачів, забезпечуючи довготривалу лояльність клієнтів. За підсумками проведених досліджень сформовано основні зміни у складових маркетингового комплексу 4P під впливом цифровізації, які визначають основні підходи та стратегії ведення ресторанного бізнесу в сучасних умовах. Запропоновано перспективні інструменти формування маркетингового комплексу для підприємств ресторанного бізнесу в умовах цифровізації, які варто впровадити рестораторам.

SCRUM-МЕТОДОЛОГІЯ В УПРАВЛІННІ ПРОЄКТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Ольга Гук — 2025-05-09

У статті підкреслюється важливість інноваційного підходу до управління проєктами як ключового чинника підвищення конкурентоспроможності підприємств, зокрема у фармацевтичній галузі, що зазнає істотних змін в умовах цифрової трансформації. Зазначено вагоме значення фармацевтики в національному господарстві, подано огляд її сучасного стану з урахуванням основних статистичних показників. Розглянуто тенденції розвитку галузі під впливом євроінтеграційних процесів, акцентовано на необхідності впровадження ефективних моделей управління проєктами в межах жорстко регламентованого виробничого середовища. У межах дослідження проаналізовано сутність поняття «управління проєктами», окреслено сучасні підходи до реалізації проєктної діяльності та особливості їх застосування у фармацевтичній сфері. Особливу увагу приділено SCRUM-методології як інструменту гнучкого управління, що забезпечує прозорість процесів, високий рівень командної взаємодії та оперативне прийняття рішень. Описано історичні передумови виникнення SCRUM, охарактеризовано його основні елементи — ролі в команді, ключові артефакти та події, що забезпечують ітеративний і адаптивний характер управлінського циклу. Розглянуто повний цикл SCRUM-процесу — від формулювання ідеї у Власника продукту до завершення реалізації проєкту. На прикладі проєкту з пошуку постачальників сировини для виготовлення готового лікарського засобу продемонстровано можливість ефективного застосування SCRUM у фармацевтичному виробництві. Показано зв’язок між цифровізацією виробництва та трансформацією підходів до управління в галузі. Узагальнено ключові вигоди впровадження SCRUM: прискорення реалізації проєктів, гнучкість планування, підвищення якості управлінських рішень. Визначено найбільш поширені інструменти підтримки SCRUM у вітчизняному бізнес-середовищі, з урахуванням наявного досвіду адаптації цифрових інновацій до фармацевтичного контексту та галузевих викликів, з акцентом на подальшу інтеграцію хмарних платформ, систем цифрового захисту даних та інструментів оптимізації управлінських процесів.

КОМПЛЕКСНИЙ СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

Світлана Довбня — 2025-05-09

У статті запропоновано комплексний результативно-факторний підхід до стратегічного аналізу внутрішнього середовища підприємства. Результативна складова (експрес-аналіз) дозволяє швидко та з високим рівнем достовірності оцінювати поточний стан підприємства, а також його динаміку та здійснювати бенчмаркінг, порівнюючи його результати з конкурентами. Факторний (поглиблений) аналіз передбачає дослідження факторів, що обумовили стан підприємства, виявлення конкурентних переваг та ключових факторів успіху, а також проблем суб’єкта господарювання. Обґрунтовано склад підсистем, розгляд яких є необхідним в процесі стратегічного аналізу, до яких відносяться: маркетинг, інновації, виробництво, персонал, управління та фінанси. По кожній з них розроблено систему аналітичних показників. Створений методичний інструментарій забезпечить коректність стратегічного аналізу та підвищення обґрунтованості стратегічного планування.

РОЛЬ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ ПІДПРИЄМЦІВ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Людмила Євчук — 2025-05-09

У сучасних умовах глобалізації та стрімкого технологічного розвитку підприємницька діяльність набуває нових вимірів, а креативне мислення підприємців стає одним із ключових чинників економічного зростання. Дана стаття присвячена системному аналізу ролі креативного мислення в процесі адаптації підприємств до змінних ринкових умов, формуванню інноваційних бізнес-моделей та підвищенню конкурентоспроможності окремих компаній і економіки в цілому. Результати дослідження свідчать про те, що вдале поєднання традиційних управлінських підходів із творчими методами мислення стає потужним інструментом для підвищення адаптивності підприємств у відповідь на швидкоплинні ринкові виклики. Автор статті наголошує на тому, що здатність підприємців мислити нестандартно дозволяє ефективно інтегрувати сучасні технологічні рішення, оптимізувати виробничі процеси та створювати нові ринкові ніші.

ІННОВАЦІЙНІ ВЕКТОРИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІДПОВІДНО ДО КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Іван Зубар — 2025-05-09

У статті розглянуто ключові аспекти операційного менеджменту, включаючи операційні системи, їх ефективність та інноваційні підходи до розвитку. Зроблено акцент на необхідності інтеграції сталих практик у стратегічне управління операційною діяльністю підприємств, що передбачає баланс між економічними, екологічними та соціальними аспектами діяльності. Розглянуто ключові елементи операційного менеджменту, серед яких ефективне управління виробничими та сервісними процесами, оптимізація ресурсів, підвищення продуктивності праці та якості продукції. Значна увага приділяється сучасним моделям операційного менеджменту, що включають планування операцій, організацію та управління технологічними операціями, мотивацію, контроль та коригування діяльності компанії. Визначено практичні аспекти застосування операційного менеджменту на основі апробації ефективних моделей управління операційними процесами, таких як «бережливе виробництво», «5P», «бізнес-досконалості», «кругової операційної стратегії» та «загального управління якістю». Наукова новизна дослідження полягає у розробці комплексного підходу до вдосконалення операційного менеджменту через призму сталого розвитку, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності підприємств, зменшенню негативного впливу на довкілля та забезпеченню довгострокової економічної стабільності на основі поєднання інструментів успішно апробованих у світі моделей управління операційними процесами.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Тимур Іщейкін — 2025-05-09

У статті досліджені теоретико-методичні підходи до визначення сутності поняття менеджмент якості підприємства. Проаналізовано, що в умовах динамічного науково-технічного середовища та зростаючої складності виробничих процесів впровадження сучасних методів менеджменту якості відіграє ключову роль у досягненні успіху підприємством. Структурований підхід до якості визначено засобом, спроможним забезпечити дотримання нормативних вимог і стандартів, що є важливою складовою діяльності будь-якої компанії. Доведено, що формування теоретичних основ менеджменту якості підприємства характеризується значним ступенем невизначеності та великою кількістю науково-методичних підходів. Систематизовано еволюційні етапи розвитку теорії якості на підприємстві шляхом умовного поділу на основні етапи: контроль якості, статистичне управління якістю, забезпечення якості, загальне управління якістю, менеджмент якості на основі стандартів та цифрова трансформація управління якістю. Кожен із цих етапів представлено як еволюцію розвитку теорії якості на підприємствах, відображаючи зміну наукових підходів і методів менеджменту якості від звичайного контролю та виявлення дефектів у готовій продукції до цифрової трансформації управління якістю, що включає в себе автоматизацію процесів контролю якості, аналіз великих обсягів даних, швидке прийняття рішень та інтеграцію всієї організації в єдину систему управління якістю. Зроблено узагальнення наукових підходів сучасних українських науковців щодо трактування поняття "менеджмент якості" на підприємстві. Виокремлено та охарактеризовано найбільш репрезентативні та сучасні підходи щодо розуміння поняття «менеджмент якості» на підприємстві за різними ознаками: виробничий підхід; стратегічний підхід; споживчий підхід; з позицій управління персоналом; інноваційний підхід. Запропоновано авторське трактування поняття «менеджмент якості підприємства», як системи управління, спрямованої на забезпечення стабільної та високої якості продукції чи послуг, задоволення вимог споживачів, постійне вдосконалення та оптимізацію всіх процесів підприємства, його конкурентоздатності та сталого розвитку. Доведено, що система менеджменту якості підприємства включає в себе процеси управління виробництвом, підбір і навчання персоналу, впровадження стратегій інноваційного розвитку, пристосування до змін макросередовища для забезпечення безперервного та підвищення рівня задоволеності та лояльності споживачів.

КОРПОРАТИВНА ЕТИКА ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Олена Кравченко — 2025-05-09

У статті досліджується роль корпоративної етики як фундаменту соціально відповідального бізнесу. Проаналізовано ключові принципи етичного ведення бізнесу, їх вплив на стейкхолдерів та механізми інтеграції етичних норм у корпоративні стратегії. Особлива увага приділена взаємозв'язку між корпоративною етикою та соціальною відповідальністю бізнесу, а також їх впливу на довгострокову конкурентоспроможність компаній. Описано кращі світові практики впровадження етичних стандартів, їхній позитивний ефект на фінансові результати, репутацію та лояльність клієнтів. Визначено основні ризики, пов'язані з нехтуванням етичними нормами, зокрема репутаційні, фінансові та юридичні загрози. Запропоновано практичні рекомендації для підприємств щодо ефективного впровадження корпоративної етики як інструменту сталого розвитку та підвищення інвестиційної привабливості. Доведено, що компанії, які керуються етичними принципами та соціальною відповідальністю, не тільки формують позитивний імідж, а й забезпечують стабільність та ефективність своєї діяльності в умовах глобальних ринкових змін.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯК ІМПЕРАТИВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

Максим Лазаренко — 2025-05-09

У статті розглядається цифрова трансформація, особливості цифрової трансформації щодо впровадження цифрових технологій і цифрового мислення в різні сфери діяльності суспільства. Специфіка цього складного процесу полягає не лише у використанні інформаційних систем чи автоматизації окремих процесів, а й у глибоких змінах у стратегії, побудові як організаційної структури так і корпоративної культурі підприємства. Особливу увагу приділено важливості інтеграції України до Європейського інформаційного простору, з акцентом на цифрову трансформацію фінансових операцій, розвиток електронного уряду та персоналізацію потреб і виробництва за допомогою сучасних ІТ-рішень. Увага фокусується на цифровому перетворенні бізнес-структур в Україні в умовах воєнного стану, а інше — на розвитку цифрової економіки в Європі, аспекти цифрового розвитку. Сучасний світ переживає інтенсифікацію інформаційних технологій (ІТ), де цифрова трансформація відіграє майже ключову роль у розвитку бізнесу та суспільства загалом, тому актуальність викладеного матеріалу не викликає сумніву.

СОЦІАЛЬНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЦИФРОВОЇ НЕРІВНОСТІ: НОВІ БАР’ЄРИ НА ШЛЯХУ ВИРІВНЮВАННЯ ДИСПРОПОРЦІЙ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН

Кирило Олійник — 2025-05-09

Мета дослідження полягає у визначенні ролі соціальних факторів у загостренні проявів нерівності та ризиків виникнення нових форм цифрової нерівності як тригера посилення диспропорцій розвитку в умовах трансформаційних змін. В статті проведено осмислення соціальних наслідків оцифрування, цифровізації як складових більш масштабного феномену цифрової трансформації. Акцентовано на феномені цифрової дискримінації з огляду на масштабність цифрового розриву між країнами. Визначено вплив штучного інтелекту на продуктивну спроможність і доведено, що основним ефектом від заходів щодо скорочення цифрової нерівності у контексті розвитку соціально-економічних систем є непрямий ефект, який проявляється, наприклад, у підвищенні продуктивності праці, збільшенні швидкості та масштабів інновацій, зростанні віддачі на одиницю витрачених ресурсів. Виокремлено три рівні цифрової нерівності. Розглянуто вплив суб’єктивних очікувань від технологічних трансформацій залежно від інформаційного розриву та інформаційної асиметрії. Цифрову інклюзію розглянуто як процес сприяння нарощуванню цифрових можливостей, доступу, знань і навичок у використанні технологій, зокрема Інтернету. Обґрунтовано, за яких умов цифрова інклюзія до цифрової системи формуватиме нові прояви нерівності. Розглянуто феномен несприятливої цифрової інкорпорації як процес, за якого привілейовані групи отримують користь за рахунок знедолених груп або груп, що ситуативно знаходяться у менш вигідному становищі.

ВПЛИВ РОБОТИЗАЦІЇ НА РИНОК ПРАЦІ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ВИКЛИКИ

Олег Панченко — 2025-05-09

У статті досліджується вплив роботизації та автоматизації на сучасний ринок праці, аналізуються основні тенденції та виклики, з якими стикаються працівники та роботодавці. Розглядаються ключові професії, що опиняються під загрозою зникнення, а також нові можливості, які створює цифровізація та розвиток штучного інтелекту. Особлива увага приділяється питанням перекваліфікації кадрів, зміні вимог до навичок та можливим державним заходам для пом’якшення негативних наслідків автоматизації. Дослідження впливу роботизації на ринок праці є надзвичайно актуальним у зв’язку зі швидкими темпами розвитку технологій та необхідністю розробки ефективних стратегій адаптації до нових економічних реалій. У статті розглядаються професії, які мають високий ризик зникнення через роботизацію, а також нові напрями зайнятості, що розвиваються завдяки цифровим технологіям. Робляться висновки щодо перспектив розвитку ринку праці та необхідних стратегій адаптації до нових умов.

ВИКОРИСТАННЯ СТАТИСТИЧНИХ МЕТОДІВ ПРИ ОЦІНЦІ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ

Радмила Підлипна — 2025-05-09

У статті розглядаються питання управління фінансовими ризиками з використанням статистичних методів для їх оцінки. Визначено, що фінансовий ризик є невід’ємною частиною будь-якої господарської діяльності, і він має негативний вплив на підприємство. Обґрунтовано, що для підприємства дуже важливо проводити детальну оцінку всіх можливих фінансових ризиків і розробляти стратегії для їх мінімізації, враховуючи як внутрішні, так і зовнішні фактори, що можуть на них впливати. Підкреслено необхідність використання статистичних методів при оцінці фінансових ризиків, що зумовлено тим що сучасна економіка є дуже динамічна і складна. В таких умовах підприємства мають справу з великою кількістю різноманітних факторів, що можуть негативно впливати на їхню діяльність. Статистичні методи дозволяють систематизувати, аналізувати та прогнозувати ці фактори, а також оцінювати ймовірність виникнення ризиків і їх можливі наслідки.

РЕФРЕЙМІНГ ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ: МІЖ СТАБІЛЬНІСТЮ ТА АДАПТИВНІСТЮ

Вікторія Радько — 2025-05-09

У статті здійснено поглиблену теоретичну інтерпретацію категорії «конкурентні переваги» в умовах емерджентної економіки. Акцентовано на зміні акцентів у стратегічному управлінні — від ресурсної стійкості до динамічної адаптивності, інноваційності та репутаційної цінності. Узагальнено основні наукові підходи до класифікації конкурентних переваг, розмежовано поняття переваг підприємства і продукції. Розкрито причинно-наслідкові зв’язки між категоріями «ключові фактори успіху», «ресурсний потенціал», «конкурентна позиція» та «маркетингова стратегія». Обґрунтовано, що в умовах економічної нестабільності ефективність конкурентних стратегій зумовлюється не лише наявністю унікальних ресурсів, а здатністю швидко формувати та трансформувати конкурентні переваги відповідно до мінливих зовнішніх умов. Отримані результати можуть бути використані для стратегічної діагностики, проєктування конкурентних стратегій та удосконалення систем оцінки конкурентоспроможності підприємств.

ВПЛИВ SMART HRM НА ЕФЕКТИВНІСТЬ HR-СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА В ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Нораір Саркісян — 2025-05-09

У статті здійснено комплексне дослідження концепції Smart HRM як інноваційної моделі управління персоналом, що формується під впливом цифрової трансформації сучасного бізнес-середовища. Акцентовано увагу на трансформації функцій HRM у напрямі стратегічного партнерства з бізнесом завдяки використанню таких цифрових технологій, як аналітика великих даних (Big Data), хмарні сервіси, штучний інтелект, автоматизовані системи управління талантами та електронні платформи для навчання персоналу. Здійснено порівняльний аналіз традиційної та цифрової моделі управління персоналом, виокремлено ключові переваги переходу до Smart HRM, зокрема: підвищення продуктивності праці, персоналізація навчання і розвитку, прозорість та обґрунтованість прийняття рішень.

На прикладі реального підприємства ТОВ «Інтелсофт Груп» проаналізовано результати впровадження Smart HRM у період 2021–2024 рр. Оцінка динаміки ключових HR-показників (плинності кадрів, залученості, середньої тривалості закриття вакансій, участі у навчанні) засвідчила суттєве підвищення ефективності HR-системи підприємства. Запропоновано формулу інтегральної оцінки ефективності HRM на основі результативності, мотивації та участі у навчальних програмах.

У статті також окреслено ключові виклики цифровізації HRM: дефіцит цифрових навичок, ризики кібербезпеки, організаційна інерція та опір змінам з боку персоналу. Обґрунтовано доцільність впровадження Smart HRM як інструменту підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах цифрової економіки. Запропоновано напрями подальших досліджень у сфері цифрової трансформації управління людськими ресурсами в українських компаніях.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ КОМУНІКАЦІЙ ТА ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

Юрій Смоляк — 2025-05-09

Статтю присвячено дослідженню ефективності використання дистанційних форм комунікацій та діджиталізації в управлінні підприємством в умовах цифровізації. Визначено роль та місце комунікації та діджиталізації в управлінні підприємством. Розглянуто внесок українських та іноземних вчених у дослідження ефективності застосування дистанційних комунікацій та діджиталізації в управління підприємством. Наведено визначення понять дистанційної комунікації та діджиталізації, форми та приклади їх застосування. Вивчено основні переваги та недоліки застосування дистанційних комунікацій та діджиталізації в управлінні підприємством, запропоновано принципи впровадження дистанційних комунікацій та діджиталізації. Запропоновано шляхи підвищення ефективності застосування дистанційних комунікацій та діджиталізації в управлінні підприємством. Обґрунтовано доцільність формування системного підходу до впровадження діджиталізації, з урахуванням усіх викликів з якими стикається сучасне підприємство та розвитку цифрової економіки.

ІНТЕГРОВАНА МОДЕЛЬ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОГО КОНФЛІКТУ НА СТАБІЛЬНУ ПУБЛІЧНУ ПОЛІТИКУ

Роман Стаднійчук — 2025-05-09

У статті представлено авторську інтегровану модель впливу соціального конфлікту на стабільність публічної політики, яка враховує взаємодію соціального, психологічного та інституційного рівнів. Підкреслено, що соціальний конфлікт має подвійну природу: з одного боку, він може призводити до фрагментації суспільства, втрати довіри та руйнування інституцій, а з іншого — бути джерелом ініціювання змін, оновлення управлінських практик та підвищення ефективності державної служби.

Інтегрована модель включає три ключові компоненти: соціальне ядро, яке забезпечує суспільну єдність на основі спільних цінностей і цілей; механізми соціально-психологічної амортизації, що сприяють зниженню напруги та формуванню довіри до інституцій; та інституційний контур, який формує організаційну здатність системи реагувати на виклики без втрати легітимності.

Наукова новизна статті полягає в міждисциплінарному підході до аналізу соціальних конфліктів у публічному управлінні, що дозволяє розглядати конфлікт не лише як загрозу, а й як ресурс для розвитку. Результати дослідження можуть бути корисними для розробників публічної політики, органів державної влади, місцевого самоврядування та експертів у сфері врегулювання соціальних конфліктів.

STORYTELLING ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МАРКЕТИНГОВИЙ ІНСТРУМЕНТ

Вікторія Стамат — 2025-05-09

У статті досліджено storytelling як інноваційний маркетинговий інструмент, що сприяє встановленню емоційного зв’язку з клієнтами, формуванню автентичного іміджу бренду та зміцненню лояльності аудиторії. Проаналізовано теоретичні засади визначення та функцій storytelling у маркетингу, засоби його впливу на споживачів, а також основні світові тенденції його використання. Обґрунтовано необхідність інтеграції інтерактивних елементів і персоналізованого контенту для посилення ефективності комунікацій. Особливу увагу приділено адаптації storytelling до специфіки українського ринку, враховуючи соціальні виклики, пов’язані з війною та економічною нестабільністю. Отримані результати дозволяють сформулювати практичні рекомендації для українських компаній щодо ефективного використання storytelling у маркетингових стратегіях, зокрема через цифрові платформи та соціальні мережі.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ЧИННИК МОДЕРНІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

Роман Топазли — 2025-05-09

Стаття присвячена комплексному аналізу цифровізації публічного управління як ключового чинника модернізації будівельної галузі в Україні. У сучасних умовах глобальних викликів, зокрема повномасштабної війни, зруйнованої інфраструктури, необхідності швидкого економічного відновлення та зміцнення управлінських інституцій, будівельна галузь відіграє стратегічну роль у забезпеченні сталого розвитку країни. Однак ефективність її функціонування значною мірою залежить від якості державного управління, рівня прозорості процедур, цифрової відкритості й здатності до адаптації до нових технологій. У дослідженні акцентовано увагу на сутності цифровізації публічного управління як системного процесу, що охоплює не лише впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у діяльність державних органів, а й трансформацію управлінської парадигми — від ручного втручання до автоматизованого, аналітично обґрунтованого і прозорого регулювання. Показано, що цифрові інструменти створюють нові можливості для управління проєктами, контролю за будівельною діяльністю, ведення реєстрів, обліку дозволів, оцінки ризиків та залучення інвестицій. У статті аналізуються проблеми, які стримують розвиток будівельної галузі, зокрема фрагментарність нормативно-правового забезпечення, дублювання функцій органів влади, складність процедур отримання дозволів, брак інтегрованих цифрових платформ, а також недостатній рівень підготовки кадрів до роботи з цифровими системами. Обґрунтовується необхідність побудови цілісної цифрової екосистеми управління будівництвом, яка б включала електронні кабінети забудовника, автоматизовані процедури погодження проєктів, моделі оцінки ефективності державних інвестицій у будівництво, механізми контролю в реальному часі. Окремо розглядається потенціал цифровізації у сфері управління ризиками, фінансуванням та стратегічним плануванням проєктів. Доведено, що цифрове середовище сприяє підвищенню довіри до регуляторних органів, зменшенню корупційних проявів, скороченню строків реалізації проєктів та підвищенню якості кінцевих результатів будівництва. У статті також порушуються питання взаємодії державного та приватного секторів у рамках цифрових платформ, розвитку публічно-приватного партнерства та створення єдиної системи державного моніторингу будівельних робіт. Результатом дослідження є обґрунтування цифровізації публічного управління як незамінного інструменту модернізації будівельної галузі, що дозволяє перейти до нової моделі управління — прозорої, ефективної, інноваційної та орієнтованої на результат. У підсумку наголошується на необхідності формування стратегічного бачення цифрової трансформації будівельної сфери, узгодженого між центральною владою, місцевими органами самоврядування, бізнесом та громадськістю.

АТЕС: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА І НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

Олександр Ачкасов — 2025-05-09

У статті відзначено, що інтеграційні процеси, що відбуваються в рамках форуму Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, мають ринковий характер через брак інституційних форм. Встановлено, що АТЕС за понад тридцять років своєї діяльності досяг певних успіхів у справі торговельної та інвестиційної лібералізації, але головна мета АТЕС – створення в АТР зони вільної та відкритої торгівлі та інвестицій досягнуто не було. Зроблено висновок, що АТЕС продовжує відігравати роль важливого майданчика для обміну досвідом та просування кращих практик у галузі регулювання, зближення стандартів та покращення взаємопов'язаності. Крім того, форум залишається платформою для розвитку порядку денного подальшої глобалізації торгівлі та обговорення необхідних реформ багатосторонньої торговельної системи. Лібералізація торгівлі в окремих секторах на майданчику АТЕС може сприяти просуванню угод у рамках СОТ — причому це стосується також товарів, які будуть винайдені в майбутньому.

ТЕОРЕТИЧНІ Й ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Ілона Бабух — 2025-05-09

У статті досліджено інвестиційну привабливість регіонів України, зокрема проаналізовано ключові чинники, що визначають інвестиційний клімат, з акцентом на економічні, соціальні й інституційні аспекти. Розкрито теоретичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості, вивчено застосування інтегральних показників і рейтингових моделей для комплексної оцінки регіонального потенціалу. Зроблено акцент на необхідності формування уніфікованої методології оцінки, що враховує різноманітні фактори впливу. Особливу увагу приділено стратегічному прогнозуванню та ролі інфраструктурних відновлень у підвищенні інвестиційної привабливості на регіональному рівні. У статті також акцентовано на важливості розробки політики залучення інвестицій, що забезпечить сталий розвиток регіонів України у перспективі.

ОСОБЛИВОСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ CRM-СИСТЕМ У ПРОЦЕСИ ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ НА РИНКУ АВТОМОБІЛІВ

Ольга Гірна — 2025-05-09

У статті досліджено специфіку впровадження CRM-систем у діяльність автосалонів і дилерських центрів в умовах цифрової трансформації автомобільного ринку України. З’ясовано, що CRM-системи відіграють ключову роль у формуванні клієнтоорієнтованої стратегії підприємства, забезпечуючи автоматизацію обслуговування, персоналізацію комунікацій та підвищення ефективності продажів. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку та висвітлено переваги діджиталізації при взаємодії з клієнтами в умовах нестабільного ринкового середовища. Зроблено акцент на зростанні попиту стосовно використання розроблених вітчизняних продуктів CRM-систем. Наведено результати порівняльної оцінки трьох популярних CRM-систем (SalesDrive CRM, KeepinCRM, KeyCRM із застосуванням методу багатовимірної середньої. За результатами дослідження оптимальною CRM-системою для ринку автомобілів визначено систему SalesDrive CRM. Окреслено перспективи подальших досліджень у напрямі адаптації CRM-систем до автомобільного ринку загалом.

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА: СУТНІСТЬ, ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ТА СУЧАСНІ ІМПЕРАТИВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Олег Глушков — 2025-05-09

У статті здійснено дослідження продовольчої безпеки як ключового напряму соціально-економічного розвитку держави в умовах глобальних викликів. Розкрито еволюцію поняття «продовольча безпека» та його трактування в міжнародній і вітчизняній науковій літературі, з урахуванням різних підходів і історичних етапів формування. Визначено, що продовольча безпека – це складне багатовимірне явище, що охоплює наявність, доступність, використання і стабільність продовольства у контексті фізичних, економічних та соціальних чинників. Встановлено, що продовольча безпека тісно пов’язана із забезпеченням базових потреб населення, функціонуванням агропродовольчої системи, рівнем доходів, станом довкілля, розвитком інновацій та ефективністю державного управління. На основі аналізу сучасних міжнародних документів і практики функціонування глобальних інститутів (ФАО, КВПБ, GFSI) обґрунтовано, що саме комплексний підхід до забезпечення безпеки харчування є визначальним фактором сталого розвитку. У роботі визначено структуру поняття продовольчої безпеки, її ключові виміри та критерії оцінки. Узагальнено підходи до класифікації країн за рівнем продовольчої безпеки та розкрито проблеми, що зумовлюють її низький рівень у країнах, що розвиваються. Встановлено, що продовольча безпека є не лише умовою фізичного виживання, а й фундаментальним чинником національного суверенітету та геополітичної стабільності. Обґрунтовано, що стратегія її забезпечення має передбачати розвиток власного виробництва, підтримку державних резервів, підвищення якості продуктів, зменшення імпортозалежності та адаптацію до внутрішніх і зовнішніх викликів. Підкреслюється необхідність міжсекторальної взаємодії, удосконалення законодавства та інтеграції міжнародного досвіду для формування ефективної системи продовольчої безпеки в Україні.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

Олексій Головін — 2025-05-09

У статті досліджено сутність, структуру та класифікацію організаційно-економічних засад управління корпоративними підприємствами, які в сучасних умовах набувають стратегічного значення як основа інноваційного розвитку. Обґрунтовано, що організаційно-економічні засади управління є комплексом принципів, методів, інструментів та підходів, які забезпечують цілісність управлінського процесу, поєднуючи організаційну та економічну логіку в діяльності підприємства. Окрема увага приділяється взаємозв’язку організаційно-економічних засад з корпоративною інноваційною системою управління, що є важливою умовою адаптивності, гнучкості та сталого розвитку підприємства в умовах невизначеності, цифрової трансформації та глобальних викликів. У статті запропоновано системну класифікацію організаційно-економічних засад управління корпоративними підприємствами, що дозволяє узагальнити й структурувати наявні підходи до побудови ефективної системи корпоративного управління в умовах сучасних викликів. Запропоновано класифікацію за п’ятьма критеріями: рівнем управління, змістом складових, правовою природою, адаптивністю до зовнішнього середовища та функціональним призначенням. Узагальнено фактори зовнішнього інституційного впливу, які формують нормативні рамки реалізації управлінських підходів. Визначено орієнтири для удосконалення управлінських практик в Україні, зокрема розвиток інституційної підтримки інновацій, підвищення прозорості корпоративного управління, впровадження ESG-принципів, цифровізація управлінських процесів та формування культури стратегічного мислення. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого формування прикладних моделей управління корпоративними структурами в умовах трансформаційної економіки.

СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ПРОЦЕСІ САМОДОСТАТНЬОГО РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ З ПРОМИСЛОВОЇ ПЕРЕРОБКИ МОЛОКА: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Олена Денисюк — 2025-05-09

У статті досліджено актуальні проблеми та перспективи інноваційного розвитку господарських організацій у сфері промислової переробки молока. Проаналізовано основні тенденції інноваційної активності в галузі, визначено ключові бар’єри для впровадження інновацій, зокрема низький рівень інвестицій у нематеріальні активи, моральний знос основних засобів, слабку підтримку з боку держави. Обґрунтовано доцільність застосування стратегічного й тактичного управління інноваційною діяльністю для забезпечення самодостатнього розвитку бізнесу та зміцнення його економічної резильєнтності. Запропоновано типологію інноваційних стратегій (лідерства, збереження, посилення, трансформації) та інструментарій тактичного управління з урахуванням сучасних викликів, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність, адаптивність та економічну стабільність підприємств молочної промисловості.

КРЕАТИВНІСТЬ У БРЕНД-СТРАТЕГІЯХ МІЖНАРОДНОГО HR-МАРКЕТИНГУ

Тетяна Дядик — 2025-05-09

У статті обґрунтовується необхідність креативності в міжнародному HR-брендингу, підкреслюється її роль у донесенні цінностей компанії, залученні через нетрадиційні канали, персоналізації досвіду та досягненні вірусності в цифрову епоху. Розглядається зв’язок креативних кампаній зі зміцненням внутрішнього HR-бренду, підвищенням залученості та утримання існуючих співробітників. Представлено огляд сучасного стану міжнародного ринку праці, включаючи тенденції зайнятості, безробіття та вплив технологічного прогресу, зокрема автоматизації та штучного інтелекту на структуру зайнятості та вимоги до працівників. Детально розкривається сутність міжнародного HR-бренду, його значення для залучення та утримання талантів, зниження витрат на найм, формування єдиної глобальної культури та підвищення загального бренду компанії. Основна частина статті присвячена детальному опису шести етапів стратегії побудови сильного HR-бренду.

ПОДАТКОВІ ІНСТРУМЕНТИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТРУКТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЕКОНОМІКИ

В'ячеслав Іванченков — 2025-05-09

У роботі обґрунтовано роль податкового регулювання як ключового інструменту державної економічної політики, спрямованого на забезпечення макроекономічної стабільності, стимулювання економічного зростання та підтримку соціально-економічного розвитку. Визначено, що через поєднання податкової політики, державних витрат і механізмів управління державним боргом держава впливає на структурні зрушення в економіці, забезпечує модернізацію окремих секторів, сприяє залученню інвестицій та підвищенню конкурентоспроможності. Розглянуто системні, комплексні та локальні інструменти податкового регулювання, що дозволяють досягати цілей економічної політики, у тому числі стимулювати розвиток інноваційних технологій, підтримувати зайнятість та забезпечувати соціальну справедливість. Узагальнено підходи до класифікації податкових інструментів за функціональними принципами, що дозволяють підвищити ефективність державного регулювання та забезпечити сталість економічного розвитку. Обґрунтовано підходи до класифікації податкових інструментів, що спрямовані на стимулювання стратегічних змін галузей національної економіки в контексті забезпечення сталого розвитку. Визначено основні групи податкових механізмів, серед яких додаткові пільги та знижки, інструменти стимулювання інвестицій, заходи підтримки науково-дослідних робіт, податкові стимули для розвитку експорту, регіональні пільгові режими оподаткування, а також механізми підтримки зайнятості та підвищення кваліфікації працівників. Розглянуто особливості застосування кожної групи податкових інструментів, що сприяють модернізації економіки, розвитку інноваційних секторів та забезпеченню регіонального економічного зростання. Систематизація податкових заходів підтверджує, що найефективнішим регуляторним інструментом залишаються податкові пільги, які широко використовуються для підтримки пріоритетних галузей та стимулювання структурних трансформацій економіки.

КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ ТА ЗАХОДИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ У ДОВОЄННИЙ ТА ПОВОЄННИЙ ПЕРІОДИ

Наталія Карачина — 2025-05-09

Розкрито сутність антикризового управління, визначено мету та завдання антикризового управління підприємством у довоєнний та повоєнний періоди. Визначено, що в основі антикризового управління – оперативне та найменш ризиковане прийняття рішень, що сприятиме досягненню необхідного результату з мінімально можливими додатковими зусиллями та мінімальними негативними наслідками.

Здійснено розмежування заходів антикризового управління підприємством у довоєнний та повоєнний періоди. Визначено, що у довоєнний період заходами антикризового управління є превентивні заходи, спрямовані на попередження росту кризових ситуацій. Виявлено основні заходи антикризового управління підприємством у повоєнний період: розробка та реалізація планів дислокації; диверсифікація і пошук нових, більш ефективних ринків збуту; співпраця з урядовими органами. Обгрунтовано та розкрито конкурентні стратегії розвитку підприємства в системі антикризового управління.

СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЧАСОВИХ ТРЕНДІВ У ПРОГНОЗУВАННІ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Жанна Кононенко — 2025-05-09

Стаття присвячена статистичному аналізу часових трендів у прогнозуванні економічних процесів. Розглядається послідовність статистичного прогнозування економічних показників. Особлива увага приділяється обґрунтуванню аналізу часових рядів, зокрема, впливу трендів на результати цього аналізу. Наводяться особливості застосування статистико-математичних методів при прогнозуванні економічних показників, зокрема, необхідність врахування трендів та їх визначення. Розглядаються умови успішного застосування екстраполяції часових рядів, зокрема, необхідність достатньої статистичної інформації та обґрунтованого вибору типу лінії вирівнювання. Крім того, розглядається можливість включення просторових даних для підвищення точності прогнозування, а також аналізуються параметри багатофакторної моделі аналізу часових рядів, що включає ієрархічні рівні даних та просторові характеристики. Описуються основні математичні дилеми, що виникають при побудові багатовимірних моделей: автокореляція та мультиколінеарність.

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЙ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

Тетяна Кулініч — 2025-05-09

Актуальність дослідження зумовлена значущістю процесів формування та прирощення фінансового потенціалу в сучасних організаціях, що реалізуються через систематичні заходи, спрямовані на створення, накопичення та збільшення фінансових ресурсів для забезпечення стабільного розвитку, конкурентоспроможності та досягнення стратегічних цілей. Метою статті є конкретизація особливостей управління фінансовим потенціалом організацій, з акцентом на результативні процеси його формування та прирощення. У межах дослідження процесів формування та прирощення фінансового потенціалу організацій була використана така система прийомів і методів, як аналіз, синтез та порівняльний аналіз. За результатами дослідження доведено, що сукупність відомих особливостей управління фінансовим потенціалом організацій має бути достатньою для організації системного аналізу процесів його формування та прирощення, орієнтуючись на їх загальну результативність за напрямками ідентифікації стану (зміст статичних та динамічних візуалізацій балансу), можливих сценаріїв змін та важливих напрямків коригування загальної змінності. Вивчення змісту окреслених процесів довело, що вони є дієвими у пошуку оптимальної структури фінансових ресурсів та пов’язаних з нею можливостей організації для погашення своїх зобов'язань і забезпечення прийнятного рівня прибутку. При цьому звернуто увагу на важливість окреслення сукупності взаємозв'язаних способів та прийомів формування і прирощення фінансового потенціалу, враховуючи різницю, що виникає через відмінності в підходах до реалізації концепції ефективного управління. Доведено, що основним аспектом у менеджменті фінансового потенціалу є балансування за цілями (алгоритми такого балансування орієнтовані на досягнення фінансових цілей та завдань, визначених заздалегідь). Підкреслено значущість виокремлення окремих зон і правил балансування складових, які спрямовують і забезпечують належний процес формування та прирощення фінансового потенціалу. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці нових методик для удосконалення процесів формування та прирощення фінансового потенціалу з урахуванням сучасних можливостей балансування його складових за цілями та параметрами результативності.

ГЕОЕКОНОМІЧНІ СТРАТЕГІЇ КРАЇН ЄС В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Марина Литвин — 2025-05-09

У статті проаналізовано геоекономічні стратегії країн ЄС у контексті сталого розвитку. Визначено основні пріоритети досягнення ЦСР у політичних та економічних документах ЄС. Обґрунтовано напрями діяльності уряду ЄС щодо реалізації ЦCР. Проведено порівняльний аналіз Плану дій з розвитку циркулярної економіки як одного з напрямів Зеленого курсу та Стратегії біоекономіки ЄС. Доведено, що завдяки зеленому курсу економічного зростання, який не базуватиметься на природних ресурсах, Європа стане інноваційним конкурентним простором. Визначено, що EU Bioeconomy Strategy забезпечить реалізацію ЦСР. Визначено прогрес у реалізації ЦСР у країнах ЄС. Обґрунтовано, що досвід і практика реалізації політики сталого розвитку країн ЄС є гарним прикладом та орієнтиром для багатьох інших країн, у т.ч. для України у питаннях розвитку суспільства за принципами економічності, екологічності, інклюзивності.

КОГЕРЕНТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ РІШЕНЬ У СЕРЕДОВИЩІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТУРБУЛЕНТНОСТІ: ВПЛИВ ІНСТИТУЦІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Оксана Ляшенко — 2025-05-09

У статті досліджено взаємозв’язок між структурою інформаційного простору, довірою до джерел інформації і когерентністю економічної поведінки в межах поведінково неоднорідного суспільства. Запропоновано мультиагентну модель, яка поєднує механізм адаптивного оновлення довіри до джерел із впливом інституційних та фейкових сигналів. Модель дозволяє відстежувати, як змінюється агрегована поведінка залежно від когнітивних властивостей агентів, а також від частки достовірної інформації у комунікативному середовищі. Результати демонструють, що когерентність економічної поведінки суттєво залежить від структури суспільства та якості інформаційного середовища. Водночас навіть незначне зниження частки достовірних джерел призводить до інформаційної фрагментації, втрати довіри та економічної поляризації.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА З УРАХУВАННЯМ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

Роман Медвідь — 2025-05-09

Стаття присвячена обґрунтуванню особливостей управління вартістю інвестиційних проєктів житлового будівництва з урахуванням життєвого циклу. Визначено, що управління вартістю інвестиційних проєктів житлового будівництва – багатогранний процес, що вимагає врахування специфіки повного життєвого циклу проєкту. Встановлено, що життєвий цикл проєкту поділяється на чотири основні фази: концептуальна, планувальна, інвестиційна та експлуатаційна. Для оцінки вартості на різних фазах застосовують різні методи: аналоговий та параметричний на ранніх стадіях, ресурсний метод і кошторисний розрахунок на етапі проєктування, а також методи «знизу-догори» та PERT для високої точності на пізніх етапах. Важливими інструментами управління є план-фактний аналіз, резерви на ризики, управління змінами та контрактні механізми (наприклад, GMP-контракти). Систематизація особливостей управління вартістю інвестиційних проєктів житлового будівництва з урахуванням життєвого циклу проєкту дала змогу сформувати основні напрями вдосконалення підходів до управління в цій сфері.

РОЗВИТОК ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Оршоя Нодь — 2025-05-09

У статті досліджено особливості розвитку готельно-ресторанного обслуговування у контексті цифровізації в умовах перспектив Євроінтеграції. Проведено аналіз тенденцій упровадження цифрових технологій на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу та основні бар’єри, які стримують процеси цифровізації. Визначено особливості цифрової адаптації готельного та ресторанного бізнесу. Проаналізовано тенденції впровадження цифрових технологій у готельно-ресторанну індустрію та основні бар’єри, які стримують процеси цифровізації. Запропоновано стратегічні напрями цифровізації готельно-ресторанного бізнесу, що включають оптимізацію бізнес-процесів, розвиток сучасних логістичних форматів, ефективні комунікаційні стратегії та моніторинг нових ринкових можливостей відповідно до європейських стандартів. Інтеграція цих технологій підвищує персоналізацію послуг, зміцнює довіру клієнтів і забезпечує адаптацію підприємств до динамічних ринкових умов ЄС.

РОЛЬ ЖІНОК У РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ

Людмила Прицюк — 2025-05-09

У статті окреслено сферу діяльності дослідниць менеджменту ‒ Марі Паркер Фоллет та Ліліан Моллер Гілберт, що працювали у першій половині ХХ століття в Сполучених штатах Америки. З’ясовано, що Марі Паркер Фоллет у процесі дослідження напряму гуманістичного менеджменту вперше сформулювала ідеї, що властиві для школи людських взаємин. Встановлено, що неналежне визнання важливості наукових доробок Фоллет, зокрема, пов’язане із політичним становищем епохи та її статтю. Окреслені основні принципи управління, що зорієнтовані на людину, її місце в колективі та ролі в управлінні. Встановлено, що наукова діяльність Ліліан Моллер Гілберт як послідовниці Ф. Тейлора, пов’язана з науковим менеджментом. Однак, визначені складові наукового менеджменту Ліліан Моллер Гілберт також орієнтувались на людину, її навчання та добробут, а сучасність вона ототожнювала із ефективністю. З’ясовано, що у відкритих джерелах немає наукових робіт О. Розмирович, а наявна інформація про її наукові здобутки, на які посилаються різні автори, не підтверджується першоджерелами.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПАРАДИГМА «SMART-ІНФРАСТРУКТУРИ»: КЕЙС УКРАЇНИ

Ганна Пурій — 2025-05-09

У статті проведено теоретико-методологічне обґрунтування сучасних тенденцій, положень, інструментів та розробки орієнтирів розбудови в контексті соціально-економічної парадигми «smart-інфраструктури» сталого міста в Україні за відсутності єдиної універсальної моделі «розумного» міста; проведний огляд літературних джерел щодо наукового підгрунття та трактування терміну «розумне» місто, переваги, виклики та проблеми впровадження «розумної» інфраструктури, виокремлені концепції та типологія сучасних смарт-міст; представлена аналітична інформація показників трансформаційних змін в українських містах та порівняльний аналіз картограми країн світу з провідними смарт-містами та функціонуючим Індексом людського розвитку, Індексом гендерної нерівності, Індексом гендерного розвитку, Індексу розвитку електронного уряду; розглянуто можливі шляхи побудови «розумної інфраструктури» пов’язані зі сталим містом в Україні, а саме: розширення співпраці з провідними країнами Європи, що володіють високими характеристиками цифровізації та конкурентоспроможності, проведенна оцінка Індексу цифрової трансформації регіонів і рівень їх цифровізації; на основі проведеного дослідження авторами надано теоретичну модель стратегічного розвитку «smart-інфраструктури» сталого міста в громадах, яка фокусується на людино орієнтованому підході.

Зроблено висновок, що концепція «розумного» міста в Україні стає все більш актуальною, потребує детального дослідження, і не лише великих, а й невеликих міст, розроблені підходи, теоретичні положення і нагальні питання, які можуть бути використанні для подальшого планування державної політики у сфері громадського управління в контексті післявоєнної відбудови та соціально-економічної парадигми функціонування «smart-інфраструктури» сталого міста в Україні. Формування розумних міст є глобальним трендом, що свідчить про актуальність дослідження та потребує розв’язання багатьох актуальних проблем щодо впровадження смарт-технологій, які є критично важливими для функціонування системи управління на рівні міста.

ФІНАНСОВА ЕФЕКТИВНІСТЬ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЗЕРНОВОГО РИНКУ: ІНДИКАТИВНИЙ АНАЛІЗ

Денис Седіков — 2025-05-09

У статті висвітлено актуальність стратегічного управління інноваційним розвитком аграрних підприємств на прикладі зернового ринку. Автори наголошують, що зростання глобального попиту, посилення конкуренції, кліматичні ризики та цінова волатильність вимагають від виробників обґрунтованих, довгострокових рішень. Інноваційна діяльність у цій галузі включає як технологічні (точне землеробство, цифрові інструменти прогнозування врожайності, автоматизація елеваторів), так і управлінські аспекти (оптимізація фінансів, логістики та організаційних структур).

Проаналізовано зв’язок між фінансовим станом підприємства (ліквідністю, автономією, заборгованістю, рентабельністю) та результативністю інноваційних стратегій. Показано, що висока рентабельність активів (ROA) і власного капіталу (ROE) може свідчити про ефективне управління нововведеннями, але вимагає обґрунтованих рішень щодо залучення позикових ресурсів і розподілу ризиків. Дослідження підтверджує: навіть за менших масштабів діяльності активна інноваційна політика може забезпечити вищу віддачу на вкладений капітал.

Водночас стаття підкреслює, що впровадження інновацій у зерновому секторі ускладнюється сезонними коливаннями, залежністю від природно-

Водночас стаття підкреслює, що впровадження інновацій у зерновому секторі ускладнюється сезонними коливаннями, залежністю від природно-кліматичних умов і мінливістю регуляторного середовища.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ МІНІМІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ У СЕКТОРІ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Людмила Ткачук — 2025-05-09

Стаття присвячена комплексному аналізу ролі державного регулювання у мінімізації інвестиційних ризиків у секторі відновлюваної енергетики (ВДЕ) України. Досліджено ключові виклики, що постали перед галуззю, особливо в умовах повномасштабної російської агресії. Проведено типологізацію основних інвестиційних ризиків: регуляторних, інфраструктурних та воєнних. Детально проаналізовано основні інструменти державної політики підтримки ВДЕ («зелений» тариф, аукціони, гарантії походження) та їх ефективність у контексті зниження ризиків. Виявлено, що попри значний потенціал ВДЕ та стратегічну важливість для енергетичної безпеки і декарбонізації, сектор стикається з серйозними проблемами, пов'язаними з регуляторною нестабільністю, хронічною заборгованістю, інфраструктурними обмеженнями та прямими воєнними загрозами. Зроблено висновки щодо необхідності системного підходу до вдосконалення державного регулювання, спрямованого на відновлення довіри інвесторів, забезпечення фінансової стабільності, модернізацію інфраструктури та впровадження дієвих механізмів страхування ризиків. Запропоновано конкретні рекомендації для підвищення ефективності державної політики у сфері ВДЕ.

РОЛЬ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У ВІДТВОРЕННІ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

Вікторія Чудовська — 2025-05-09

У статті досліджено роль кадрового забезпечення у процесі відтворення людського капіталу на будівельних підприємствах в умовах технологічних, демографічних та цифрових трансформацій. Наголошується, що в сучасній постіндустріальній економіці саме людський капітал – знання, навички, досвід і здоров’я працівників – стає основним фактором конкурентоспроможності та ефективності підприємства. Особливої актуальності це питання набуває у будівельній галузі, яка є трудомісткою та залежить від кваліфікації персоналу. У роботі зроблено акцент на системний підхід до формування кадрового забезпечення, що передбачає розгляд системи не ізольовано, а як цілісної структури. Цей підхід дозволяє аналізувати кадрове забезпечення як комплекс взаємопов’язаних елементів – процесів, функцій, інститутів та ресурсів – між якими існують постійні взаємозв’язки та взаємовпливи, що формують єдине управлінське середовище. Обґрунтовано структурну схему системи кадрового забезпечення як багаторівневу модель, що включає освітню, інституційну, внутрішньоорганізаційну та ресурсну підсистеми, які взаємодіють між собою для забезпечення безперервного циклу формування, оновлення та ефективного використання кадрів.

Систематизовані виклики, що постають перед галуззю внаслідок технологічних інновацій (BIM, 3D-друк, автоматизація), старіння трудових ресурсів, трудової міграції та цифровізації HR-процесів. Наведено приклади ефективних міжнародних практик, зокрема діяльність корпоративних університетів, як-от VINCI Academy у Франції, впровадження дуальної освіти в Німеччині, системне підвищення кваліфікації персоналу у Великій Британії та Ірландії. Статистика демонструє суттєве відставання українських компаній за обсягами інвестицій у навчання працівників, що загрожує дефіцитом кваліфікованих кадрів і зниженням якості. У підсумку підкреслюється, що стратегічне управління людським капіталом повинно стати пріоритетом для українських будівельних компаній у контексті післявоєнного відновлення економіки. Вкладення у розвиток персоналу є необхідною умовою для формування стабільних конкурентних переваг та стійкого зростання галузі.

ЕКОНОМІЧНА СКЛАДОВА ОБОРОННОЇ СТРАТЕГІЇ ФРАНЦІЇ НА 2024–2030 РОКИ

Дмитро Вигівський — 2025-05-09

У статті проаналізовано Закон Французької Республіки про військову програму на 2024 – 2030 роки, що ідентифікує оборонну стратегію Франції як країни-члена Європейського союзу та є елементом загальноєвропейської стратегії оборони в найближчі роки. Проведений аналіз дозволив виявити пріоритетні напрями розвитку оборонного сектору досліджуваної країни (засоби та заходи виявлення військових загроз; військове забезпечення; інновації та технологічні програми оборони; адаптація війська до новітніх умов ведення війн тощо) та розміри видатків на них, залежно від етапів військової програми та сфер її реалізації. Встановлено причини інтенсифікації фінансування оборонного сектору Франції, а також джерела походження такого фінансування. В статті встановлено, що Франція, застосовуючи дану військову програму, здійснила частковий перехід до військової економіки, при цьому на законодавчому рівні дотримано баланс для мирної економіки.

ТРАНСФОРМАЦІЯ СВІТОВОГО АВТОМОБІЛЬНОГО РИНКУ В КОНТЕКСТІ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗМІН: ФОКУС НА ЕЛЕКТРОМОБІЛЬНІСТЬ

Олексій Гончаров — 2025-05-09

У статті досліджено сучасні структурні зрушення, що відбуваються на світовому автомобільному ринку під впливом технологічного прогресу та глобальних трансформацій. Визначено ключові тенденції зміщення географічних центрів виробництва, трансформації споживчої поведінки та активного впровадження інновацій у діяльність провідних автовиробників. Особлива увага приділяється сегменту електромобілів як одному з основних векторів розвитку сталої мобільності. На основі систематизації статистичних даних і прогнозних розрахунків охарактеризовано динаміку виробництва, обсягів продажів і фінансових результатів компаній. Отримані висновки можуть слугувати аналітичною основою для формування стратегічних орієнтирів розвитку автомобільної галузі в умовах цифровізації, екологічного тиску та технологічної конкуренції.

УПРАВЛІНСЬКІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА УКРАЇНИ ТА ЄС У КОНТЕКСТІ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Андрій Дуб — 2025-05-09

У статті проведено всебічний аналіз управлінських стратегій розвитку високотехнологічного партнерства між Україною та Європейським Союзом, враховуючи умови цифрової трансформації, глобальні економічні виклики та особливості післявоєнного відновлення. Актуальність теми обумовлена потребою у формуванні нової моделі інноваційного зростання, яка базується на поглибленій міжнародній співпраці, інтеграції в європейський інноваційний простір та впровадженні сучасних управлінських підходів до трансферу технологій і модернізації економіки. Досліджено, що стратегічне партнерство з ЄС у високотехнологічному секторі може стати ключовим чинником економічної стійкості України та важливою складовою цифрової реконструкції. У процесі дослідження використано системний підхід, структурно-функціональний аналіз, елементи сценарного планування та логічного узагальнення. Виявлено, що основними бар’єрами розвитку інноваційного партнерства залишаються інституційна фрагментарність та низька синхронізація нормативно-правових актів, що відповідають європейським стандартам, недостатнє фінансування наукових досліджень та низька інноваційна активність у бізнес-середовищі. У результаті дослідження були запропоновані стратегічні управлінські рішення, які включають створення національного координаційного органу для міжнародної інноваційної співпраці, розвиток цифрових інноваційних хабів, гармонізацію стандартів і процедур сертифікації, а також активне залучення української наукової діаспори до спільних європейських проєктів. Практична цінність статті полягає у формуванні комплексу прикладних рекомендацій, які можуть бути використані для трансформації інноваційної політики України та реалізації її стратегічного курсу на інтеграцію в європейський науково-технологічний простір.

УПРАВЛІННЯ СТІЙКИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА ЧЕРЕЗ ІНСТРУМЕНТИ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ

Ганна Жосан — 2025-05-09

В умовах зростаючої глобальної нестабільності та посилення екологічних і соціальних викликів, стійкий розвиток підприємств набуває стратегічної значущості для бізнесу в усіх галузях економіки. У статті досліджено інтеграцію соціально відповідального маркетингу як ключового елементу стратегічного управління, орієнтованого на досягнення цілей сталого розвитку. Обґрунтовано теоретичні засади та практичну цінність маркетингових інструментів, що дозволяють поєднувати економічні цілі підприємства з вимогами суспільства та довкілля. На основі аналізу наукових джерел і досвіду українських компаній продемонстровано, що соціально відповідальний маркетинг сприяє формуванню довіри з боку стейкхолдерів, зміцненню репутації компанії та підвищенню її адаптивності в умовах змін.

Запропоновано авторську концептуальну модель, що включає п’ять етапів впровадження СВ-маркетингу в систему управління сталим розвитком підприємства: від діагностики соціально-екологічних ризиків і формулювання стратегічних цілей до оцінки ефективності за ESG-критеріями. Розроблено інтегральний показник ефективності соціально відповідального маркетингу, що дозволяє порівнювати результативність реалізованих ініціатив з витратами на їх реалізацію.

Результати дослідження підкреслюють, що в умовах економічної турбулентності та післявоєнного відновлення саме соціально відповідальний маркетинг може стати не лише етичним вибором, а й стратегічною перевагою для українських підприємств. Запропоновані підходи формують підґрунтя для подальших прикладних розробок у сфері управління змінами та посилення стійкості бізнесу.

ЦИФРОВИЙ ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Дмитро Козенков — 2025-05-09

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти інтеграції технологій штучного інтелекту у цифровий фінансовий моніторинг як інструмент підвищення ефективності прийняття рішень у публічному управлінні. Визначено роль штучного інтелекту у забезпеченні прозорості, підзвітності та аналітичної підтримки управлінських процесів. Проаналізовано приклади впровадження інтелектуальних технологій в українських банківських установах та системах відкритих фінансів, а також досвід країн Європейського Союзу. Увагу приділено ризикам і бар’єрам, що супроводжують цифрову трансформацію публічного фінансового сектору. Запропоновано комплекс рекомендацій щодо інституційного, правового та технологічного забезпечення впровадження штучного інтелекту у сферу фінансового моніторингу. У висновках окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема у напрямах етичного аудиту алгоритмів, адаптації моделей штучного інтелекту до різних рівнів управління та розвитку інструментів громадського контролю (CivicTech).

ТЕОРІЯ ХАОСУ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В АНТИКРИЗОВОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

Владислава Козенкова — 2025-05-09

Стаття присвячена дослідженню потенціалу теорії хаосу як інструменту для аналізу та управління економічними кризами. Розкрито основні концепти теорії хаосу: нелінійність, чутливість до початкових умов, фрактали, атрактори. Сучасні економічні системи характеризуються складністю та непередбачуваністю, через що класичні лінійні методи часто є неефективними. Теорія хаосу пропонує новий підхід до розуміння цих процесів, враховуючи нелінійні взаємодії та можливі стрибкоподібні переходи у поведінці систем. Особливу увагу приділено порівнянню традиційного підходу з підходом на основі теорії хаосу, що підкреслює важливість адаптивності, гнучкості та здатності до швидкої реакції на зміни. Акцентується необхідність розробки ранніх попереджувальних сигналів та інтеграції інсайтів теорії хаосу з існуючими економічними моделями для покращення стратегічного планування і прийняття рішень у кризових ситуаціях.

АНАЛІТИЧНО-СТАТИСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ УКРАЇНИ: СТАН, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Ольга Михайленко — 2025-05-09

В статті розглянуті основні питання щодо сутності інвестицій та інвестиційного ринку із врахуванням геополітичної та економічної нестабільності, важливості залучення інвестицій для відбудови країни, змін в законодавстві та міжнародній підтримці, пошуком нових форматів інвестування та формуванні інвестиційної політики держави. Необхідність дослідження інвестиційного ринку обумовлюється геополітичною та економічною нестабільністю, важливістю залучення інвестицій для відбудови країни, змінами в законодавстві та міжнародній підтримці, пошуком нових форматів інвестування та формуванні інвестиційної політики держави.

Вивчення інвестиційного ринку дозволило виявити точки зростання для спрямування ресурсів в найперспективніші сектори. Встановлено, що попри виклики, пов’язані з війною та економічними труднощами, Україна має значний потенціал для залучення інвестицій. Підтримка міжнародних партнерів, післявоєнна відбудова та розвиток стратегічних секторів можуть зробити країну привабливою для іноземного та внутрішнього капіталу. Таким чином, дослідження інвестиційного ринку України має не лише наукову, але й прикладну цінність для органів влади, бізнесу, міжнародних партнерів та інституцій розвитку.

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІНСЬКИЙ РЕІНЖИНІРИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Павло Павлін — 2025-05-09

У статті досліджено теоретичні, методологічні та практичні засади реструктуризації й управлінського реінжинірингу як інструментів антикризового управління підприємствами. Акцентовано увагу на необхідності системного підходу, що поєднує діагностику внутрішнього і зовнішнього середовища, стратегічне планування, реінжиніринг бізнес-процесів, зміну організаційної структури та врахування людського фактора. Визначено сутність реструктуризації як процесу структурних трансформацій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування підприємств. Запропоновано класифікацію видів реструктуризації за обсягом, методами та цілями. Обґрунтовано комплексну методологію впровадження реструктуризаційних заходів. Управлінський реінжиніринг розглядається як глибший процес трансформації, що передбачає перебудову системи управління, культури організації та інформаційних потоків. Проаналізовано відмінності між реструктуризацією та реінжинірингом, із наголосом на їхній вплив на довгострокову стійкість і конкурентоспроможність підприємств. Окрему увагу приділено соціально-психологічним аспектам змін в організації. Зроблено висновок про необхідність переходу українських підприємств від фрагментарних заходів до комплексних стратегій трансформації для забезпечення стійкого розвитку в умовах нестабільності.

ВПЛИВ ОСНОВНИХ ФОНДОВИХ ІНДЕКСІВ НА КОЛИВАННЯ ВАРТОСТІ БІТКОЇНА

Кирило Ромаш — 2025-05-09

У статті розглянуто вплив ціни основних фондових індексів на коливання ціни біткоїна. Здійснено дослідження кореляційної взаємозалежності між абсолютним значенням вартості біткоїна та значеннями ціни провідних фондових індексів: S&P 500, Nasdaq Composite та Dow Jones на основі денних часових рядів за період з 2020 по 2025 роки. Проведено аналіз кореляції динаміки денної ціни закриття (росту або падіння) основних фондових індексів та зміни ціни біткоїна за аналогічний період шляхом обчислення коефіцієнта кореляції Пірсона, та оцінено кореляцію кожної з пар за шкалою Чеддока. Методологічною основою дослідження є методи кількісного аналізу, спостереження та порівняння.

За результатами дослідження визначено наявність змінної кореляції між біткоїном і основними фондовими індексами, яка особливо посилюється в періоди глобальних фінансових потрясінь. В той же час у спокійніші періоди фондовий та криптовалютний ринки здатні демонструвати відносну незалежність, що може підтверджувати доволі складну природу біткоїна як фінансового інструменту.