ПУБЛІЧНЕ АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ТА КОМУНІКАЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ ПРИ НАДАННІ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В МЕДИЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Анотація

У цій статті автори акцентують увагу на кількох ключових проблемах, що виникають у процесі управління та комунікації в кризових ситуаціях, пов'язаних з наданням невідкладної медичної допомоги. Стаття досліджує підходи до управління кризовими ситуаціями у сфері охорони здоров’я України в умовах підвищеної невизначеності та нестабільності. Автори акцентують увагу на важливості ефективної комунікації між медичними установами, урядовими структурами та громадськістю для забезпечення оперативного реагування на надзвичайні ситуації. Стаття розглядає різні аспекти публічного антикризового управління, зокрема планування, організацію ресурсів і координацію дій під час надання невідкладної медичної допомоги.

У статті аналізуються інструменти публічного управління, які дозволяють мінімізувати різні наслідки неузгодженості дій між державними установами та медичними закладами. Особлива увага приділяється важливості оперативного прийняття рішень і налагодження комунікаційних зв’язків між державними органами, медичними працівниками та населенням. Також обговорюються можливості застосування міжнародного досвіду у сфері антикризового управління та адаптація його до українських реалій. Висновки статті підкреслюють необхідність реформування системи охорони здоров'я в напрямку посилення її стійкості до криз, покращення механізмів комунікації та впровадження інноваційних управлінських рішень для підвищення ефективності надання невідкладної медичної допомоги в умовах надзвичайних ситуацій. Стаття підкреслює необхідність швидкого ухвалення рішень, побудови ефективних комунікаційних ланцюгів між медичним персоналом, пацієнтами та іншими зацікавленими сторонами. Особливу увагу приділено викликам, пов'язаним із нестачею ресурсів, обмеженими можливостями системи охорони здоров’я в умовах криз та ролі лідерства у впровадженні змін. У статті також пропонуються рекомендації щодо поліпшення комунікаційних процесів та управлінських підходів, які сприятимуть підвищенню ефективності надання медичної допомоги під час надзвичайних ситуацій, зокрема в умовах війни.