ІНСТИТУЦІЙНА ІНЕРЦІЯ РИНКУ ВІДХОДІВ УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНОМУ ВИМІРІ: ЛОГІКА МІНІМІЗАЦІЇ ВИТРАТ ПРОТИ ЦІЛЕЙ ЗЕЛЕНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Анотація

У роботі використано інституційно-аналітичний підхід, відповідно до якого соціально-економічні результати зумовлюються не стільки задекларованими цілями чи формальними стратегіями, скільки конфігурацією інституційного середовища, здатного трансформувати ці цілі у сталі стимули та практики поведінки акторів.
Мета статті – визначення домінуючої інституційної логіки ринку поводження з відходами в Україні та аналіз її впливу на відтворення та інтернаціоналізацію практик економічних акторів, а також критичне зіставлення цієї логіки з інституційними передумовами зеленої трансформації.
Згідно з інституційною логікою, ефективність державної політики у сфері використання відходів визначається не лише наявністю стратегічних документів і цілей, а й здатністю інституційних механізмів трансформувати ці цілі у відповідні стимули та економічно раціональну поведінку учасників ринку. Перехід від стратегічних намірів до практичної реалізації опосередковується інституційними механізмами, які формують стимули, розподіляють ризики та визначають відносну привабливість альтернативних моделей поведінки для різних груп акторів. За відсутності такої інституційної трансляції стратегії залишаються декларативними і не здатні змінити усталені практики.
Поведінка акторів у межах інституційного поля трактується як раціональна з огляду на домінуючі інституційні логіки – стійкі системи уявлень, норм і очікувань, які визначають, що вважається економічно доцільним, організаційно можливим і соціально прийнятним. Саме ці логіки структурують репертуари дій акторів, зумовлюють вибір між альтернативними стратегіями та сприяють відтворенню наявних інституційних конфігурацій навіть у ситуації задекларованих реформ. За висновками дослідження, домінуючою логікою у сфері поводження з відходами сьогодні в Україні є логіка мінімізації витрат, де економічно раціональним вважається рішення, що забезпечує найнижчу короткострокову ціну послуги. Ця логіка є несумісною з логікою зеленої трансформації, що негативно відбивається на впровадженні в економічну діяльність зелених та циркуляційних практик.
У статті показано, що важливим, але недостатньо осмисленим чинником відтворення домінуючої інституційної логіки виступає міжнародна торгівля відходами, яка за умов слабкого внутрішнього ринку переробки виконує функцію зовнішнього компенсаторного механізму. Вона дозволяє екстерналізувати частину екологічних та економічних витрат за межі національної економіки, знижуючи інституційний тиск на трансформацію практик поводження з відходами. Водночас посилення глобального регулювання транскордонного переміщення відходів актуалізує конфлікт між логікою мінімізації витрат та інституційними передумовами зеленої трансформації, що формуються у глобальному економічному середовищі.
Трансформація інституційних логік у масштабі суспільства не може бути досягнута через пряме нормативне втручання або декларування нових стратегічних цілей. Реалістичний потенціал змін полягає у поступовій зміні умов відтворення домінуючих логік, створенні локальних альтернативних практик і міжпоколінній передачі нових стандартів раціональності.