FORMATION OF CORPORATE COMMUNICATION MODELS OF INTERNATIONAL CORPORATIONS: THEORETICAL DISCOURSE
DOI:
https://doi.org/10.30838/EP.210.186-192Ключові слова:
моделі, комунікації, корпоративні комунікації, міжнародні корпорації, кризові комунікації, глобальні виклики, репутаційна стійкістьАнотація
У статті досліджено теоретичні та прикладні засади формування і розвитку моделі корпоративних комунікацій міжнародних корпорацій в умовах глобальних викликів. Авторами відповідно проведено огляд літературних джерел щодо наукового, теоретико-методологічного підґрунтя і розуміння корпоративних комунікацій міжнародних корпорацій; визначено сутність та їх роль у системі стратегічного управління забезпечення стійкості, репутаційної безпеки і конкурентоспроможності міжнародних компаній у сучасному глобалізованому середовищі; узагальнено наукові підходи щодо трактування корпоративних комунікацій, окреслено їх місце в системі управління міжнародної економічної діяльності в умовах зростаючої взаємозалежності світових ринків. Проаналізовано еволюцію основних моделей корпоративних комунікацій, зокрема прес-агентську, публічної інформації, двосторонню асиметричну та двосторонню симетричну моделі, тобто «класичні моделі», які заклали основу для розуміння того, як компанії взаємодіють з суспільством, наведено порівняльна таблиця цих моделей корпоративних комунікацій, а також інтегровані цифрові комунікаційні підходи; окреслено особливості їх застосування в міжнародному середовищі з урахуванням міжкультурних відмінностей і структури стейкхолдерів. Особливо увагу приділено моделі ситуаційної кризової комунікації (SCCT) як ключової теорії, що описує поведінку корпорації у контексті кризових комунікацій та слує не тільки засобом швидкого реагування, але й критичним елементом формування довіри, стійкості та стратегічної репутації міжнародних корпорацій, запобіганню ризиків дезінформації і грінвошингу, а також зростанню ролі ESG-комунікацій; визначені регуляторні вимоги до корпоративних комунікацій у сфері персональних даних, нефінансової звітності та управління ризиками; обґрунтовано напрями вдосконалення моделей корпоративних комунікацій з метою підвищення прозорості і довіри з боку зацікавлених сторін. Зроблені відповідні висновки щодо діяльності міжнародних корпорацій та підприємств, що здійснюють міжнародну економічну діяльність з метою розгляду пропозицій удосконалення комунікаційних стратегій, управління репутаційними ризиками та розвитку ESG-комунікацій у наступній авторській статті.
Посилання
Grunig, J.E., & Hunt, T. (1992). Excellence in Public Relations and Communication Management. Hills-dale : Lawrence Erlbaum Associates, 560 p.
Grunig, J.E., & Hunt, T. (1984). Managing Public Relations. New York : Holt, Rinehart and Winston, 467 p. URL: https://www.researchgate.net/publication/322802009_Managing_Public_Relations
Argenti, P. (2007). Corporate Communication. Bosto : McGraw-Hill/Irwin, 270 p. URL: https://archive.org/details/corporatecommuni0000arge
Morgan, R.M., & Hunt, S.D. (1994). The Commitment-Trust Theory of Relationship Marketing. Journal of Marketing, Vol. 58. Iss. 3. Pp. 20–38. DOI: https://doi.org/10.1177/002224299405800302
Fombrun, C., & Shanley, M. (1990). What’s in a Name? Reputation Building and Corporate Strategy. Academy of Management Journal, Vol. 33. Iss. 2. Pp. 233–258. URL: https://www.researchgate.net/publication/269488980_What's_in_a_Name_Reputation_Building_and_Corporate_Strategy
Scholte, J.A. (2005). Globalization : A Critical Introduction. Basingstoke : Palgrave Macmillan,. 240 p. URL: https://surl.li/amrxhz [in English].
Anderson, J.C., & Tuckey, M. (2019). Strategic Corporate Communication. London : Routledge, 312 p.
Cornelissen, J. (2020). Corporate Communication : A Guide to Theory and Practice. London : SAGE Publi-cations, 528 p. URL: https://scispace.com/papers/corporate-communication-a-guide-to-theory-and-practice-5eqh6o7k3u
Wilcox, D., & Cameron, G. (2009). Public Relations Strategies and Tactics. Boston : Pearson. URL: https://cdn.bookey.app/files/pdf/book/en/public-relations-strategies-and-tactics.pdf
Cutlip, S.M., Center, A.H., & Broom, G.M. (2012). Effective Public Relations. Upper Saddle River : Pear-son. URL: https://api.pageplace.de/preview/DT0400.9780273775775_A24571589/preview-9780273775775_A24571589.pdf
Adler, N., & Gundersen, A. (2003). International Dimensions of Organizational Behavior. 4nd ed. Publish-er : South-Western. DOI: https://doi.org/10.1002/tie.5060280112
Jensen, R., & Szulanski, G. (2007). Template Use and Reuse in Knowledge Management. Management Sci-ence, Vol. 53. No. 11. Pp. 574–588. DOI: https://doi.org/10.1287/mnsc.1070.0740
Kaplan, A., & Haenlein, M. (2010). Users of the World, Unite! The Challenges and Opportunities of Social Media. Business Horizons, Vol. 53. Iss. 1. Pp. 59–68. DOI: https://doi.org/10.1016/j.bushor.2009.09.003
Van Riel, C.B.M., & Fombrun, C. (2019). Reputation Management. 2nd ed. London : Routledge, 400 p.
Qualman, E. (2018). Socialnomics : How Social Media Transforms the Way We Live and Do Business. Ho-boken : Wiley, 256 p.
Hofstede, G. (2001).Cultures and Organizations : Software of the Mind. 2nd ed. New York : McGraw-Hill, 512 p. URL: https://surl.li/msjllm
Trompenaars, F., & Hampden-Turner, C. (1998). Riding the Waves of Culture : Understanding Diversity in Global Business. URL: https://www.researchgate.net/publication/238710832_Riding_the_Waves_of_Culture
The State of Organizations 2020–2022. McKinsey Insights, 2022. McKinsey & Company. URL: www.mckinsey.com
Ulmer, R.R., Sellnow, T.L., & Seeger, M.W. (2017). Effective Crisis Communication : Moving from Crisis to Opportunity. 3rd ed. Thousand Oaks : SAGE. URL: https://surl.lt/sejzkz
Coombs, W.T. (2015). Ongoing Crisis Communication. 4th ed. Thousand Oaks : SAGE, 312 p. URL: https://archive.org/details/ongoingcrisiscom0000coom_i9f6
