ОРГАНІЗАЦІЙНІ БАР'ЄРИ ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Ключові слова:
централізація, децентралізація, формалізація, організаційні бар’єри, вимірів організаційної структури, комунікаційний процесАнотація
Стаття направлена на дослідження ролі та сутності організаційних бар’єрів, що виникають у процесі комуніку-
вання на підприємстві. Встановлено, що організаційна комунікація – це процес обміну інформацією та ідеями всереди-
ні організації з метою досягнення спільних цілей. З п’яти вимірів організаційної структури найважливішими з точки
зору підвищення ефективності комунікації є організаційна централізація та формалізація. Доведено, що основними
організаційними бар’єрами в комунікаційному процесі через некоректно визначені масштаби централізації є: наяв-
ність надмірних інформаційних ресурсів на верхньому рівні управління, відсутність повної інформації на оперативно-
му, неповне використанням людського капіталу на середньому та нижчому рівнях управління, великий обсяг неповної
інформації, необхідність вирішувати оперативні завдання на рівні топ-менеджменту, низький рівень організаційної
незалежності підрозділів нижнього рівня. Результати опитування підтвердили, що надмірний рівень централізації
викликає спіраль залежностей: підвищення тиску на нижчі структури управління та подальшу централізацію управ-
ління. Децентралізація забезпечує точність прийняття рішень, місце прийняття рішень максимально наближається
до місця виникнення проблем, топ-менеджмент зосереджується на вирішені стратегічних проблем. Формалізація має
позитивний вплив на процес комунікування організацій, які знаходяться на етапі зародження та зростання. Формалі-
зація впорядковує потік інформації та сприяє її стандартизації. Це дозволяє легше координувати комунікування учас-
ників мережі. Масштаби виникнення бар’єрів надмірної формалізації комунікаційного процесу залежать від розміру,
зрілості та диверсифікації діяльності окремих організацій.
Посилання
Jones E., Watson B., Gardner J. & Gallois C. Organizational Communication: Challenges for the New Century. The Journal of
Communication. 2004. № 54 (4). Р. 722–750. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1460-2466.2004.tb02652.x
Pugh D.S., Hickson D.J., Hinings C.R. & Turner C. Dimensions of organization structure. Administrative science quarterly.
Р. 65–105.
Свистун В. Децентралізація управління освітою: переваги та недоліки. URL: https://lib.iitta.gov.ua/2196/1/%D0%A1%D
%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BD_%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D
%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.pdf
Ponton G., Gill P. Devolution and federalism. Introduction to politics. Oxford. 1989. 381 p.
Запухляк І.Б. Концептуальні засади та прикладні аспекти оцінювання готовності до змін вітчизняних газотранспортних
підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлин-
ського. 2016. Випуск 9. С. 298–303. URL: http://global-national.in.ua/archive/9-2016/63.pdf
Greener L. Evolution and Revolution as organazation 6raw. Harward Bassiness Review. 1972. July-August. Р. 37–48.
Zakrzewska-Bielawska A., Relacje pomiędzy strategią a strukturą organizacyjną w przedsiębiorstwach sektora wysokich
technologii, Wydawnictwo Politechniki Łódzkiej, Łódź. 2011.