КЛІМАТИЧНА ПОЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРИМУВАННЯ РОЗВИТКУ: ГРІНВОШИНГ І ТАКСОНОМІЧНА ФРАГМЕНТАЦІЯ У ТЕОРЕТИКО-ІГРОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

Анотація

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні грінвошингу і таксономічної фрагментації як раціональної поведінки учасників кліматичного регуляторного простору в умовах конкуренції регуляторних режимів, а також у концептуалізації функціонального ізоморфізму грінвошингу і міжюрисдикційного таксономічного арбітражу. В статті розглянуто сутність таксономічної фрагментації як стратегії вищого порядку в архітектурі політики стримування розвитку. Обґрунтовано, що співіснування більш ніж двох десятків таксономій сталої діяльності і практика грінвошингу у корпоративній сфері не можуть бути адекватно пояснені через категорії інституційної слабкості, технічних труднощів гармонізації або недостатньої політичної волі. Окреслені явища становлять раціональну поведінку учасників в умовах, коли правила колективної дії подаються як універсальні, але фактично функціонують як механізм асиметричного перерозподілу вигод.
У результаті дослідження показано, що практика конкуренції регуляторних режимів у сфері кліматичного регулювання структурно відповідає п’яти класичним стратегічним конфігураціям взаємодії: проблемі безбілетника, стратегії «розори сусіда», трагедії громад, дилемі в’язня і проблемі асиметричної інформації. Встановлено, що грінвошинг на корпоративному рівні і таксономічний арбітраж на рівні юрисдикцій становлять функціонально ізоморфні стратегії, які ґрунтуються на тотожному структурному ланцюгу: асиметрія інформації - інтерпретативна гнучкість - маніпулятивне переозначення діяльності - отримання ренти без відповідних витрат на структурну адаптацію. Обґрунтовано, що таксономічна фрагментація виконує роль стратегії вищого порядку, яка переносить регуляторний конфлікт з рівня поведінки учасників у межах єдиних правил на рівень самих правил, переозначуючи відхилення від кооперації як «альтернативну кооперативну стратегію».
Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні теоретико-ігрової рамки, яка інтерпретує грінвошинг і таксономічну фрагментацію не як дисфункції, а як раціональні стратегії учасників у фрагментованій регуляторній практиці. Запропоновано концепт регуляторного кліматичного ізоморфізму як структурної тотожності стратегічних конфігурацій у різних сегментах кліматичного регуляторного простору, що виявляється у відтворенні єдиного функціонального ланцюга незалежно від масштабу актора, інституційного рівня і типу регуляторного інструменту; у межах цього концепту корпоративний грінвошинг і міжюрисдикційний таксономічний арбітраж розкрито як дві масштабні маніфестації єдиного патерну. Удосконалено підхід до типологізації регуляторних відповідей на грінвошинг і таксономічний арбітраж. Дістало подальшого розвитку положення про стримувальну функцію конкуренції регуляторних режимів, що реалізується через асиметричний доступ учасників до формування таксономій.