ДЕРЖАВА, УПРАВЛІННЯ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ: ВІД ТЕЛЕОЛОГІЇ ДО ПРИЧИННОСТІ

Анотація

Дослідження спрямовано на критичне переосмислення уявлень про державу як цілеспрямованого актора та уточнення природи категорії «національні інтереси» шляхом переходу до причинно-орієнтованого аналізу, що інтегрує управлінські та політико-теоретичні підходи. Особлива увага приділяється виявленню розбіжностей між нормативними моделями та емпіричним функціонуванням державних систем в українському контексті.
Методологічну основу складають положення теорії управління (обмежена раціональність, принципал-агент, інкременталізм, інституційний аналіз) у поєднанні з класичними концепціями держави. В якості аналітичного інструменту використано модель чотирьох причин, що дозволяє структурувати чинники державної поведінки. Емпірична частина дослідження реалізована із застосуванням порівняльного кейс-аналізу, процес-трейсингу та аналізу інституційних змін на прикладі кризових періодів.
Встановлено, що державна поведінка визначається сукупністю взаємопов’язаних чинників, серед яких ключову роль відіграють ресурсні обмеження, інституційне середовище та дії акторів. Показано, що процеси прийняття рішень мають адаптивний та ситуативний характер, а декларовані цілі формуються як результат подальшої інтерпретації. Доведено, що «національні інтереси» виступають не вихідною категорією аналізу, а похідним елементом, що виникає в ході управлінських практик та механізмів легітимації. Кризові стани виявляють причинну структуру функціонування системи та дозволяють простежити залежність рішень від конкретних умов.
Обґрунтовано обмеженість телеологічної моделі держави та запропоновано альтернативну аналітичну парадигму, орієнтовану на виявлення причинних механізмів. Результати дослідження підтверджують необхідність переорієнтації державного управління з декларативного визначення цілей на аналіз чинників, що визначають поведінку системи. Практичне значення роботи полягає в можливості підвищення узгодженості рішень, зниження інституційних дисфункцій та розвитку адаптивних механізмів управління. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленням аналізу причинних зв’язків, розвитком міждисциплінарних підходів та розширенням емпіричної бази.