Саморегулівні організації, як елемент інфраструктури ринку цінних паперів України
DOI:
https://doi.org/10.30838/P.ES.2224.250918.68.228Ключові слова:
інфраструктура, ринок цінних паперів, саморегуляція, саморегулівні організації, державне регулювання, взаємозв’язки, ринкове регулюванняАнотація
У статті досліджені важливість процесу саморегуляції, як одного з напрямків регулювання інфраструктури ринку цінних паперів, і наведена міжнародна практика саморегулівних процесів. Піднімається питання неоднозначного трактування та множинного підходу навіть у чинному законодавстві України до поняття «саморегулівна організація». Вивчений та описаний сучасний стан саморегулювання в Україні та інституції-учасники саморегулівних процесів, їх можливості та повноваження. Виявлено мінімальне делегування повноважень саморегулівним організаціям зі сторони державних інституцій з регулювання ринку цінних паперів. Для можливості делегування повноважень СРО запропонований ряд питань, які слід вирішити. В Україні в напрямку саморегулювання сформувались єдині СРО за основними видами професійної діяльності. Розглянуто ставлення вчених до такого стану, яке умовно розподілилось на прибічників та противників такої «єдності» серед саморегулівних організацій. В статті запропоновані рекомендації щодо переходу ринку цінних паперів та його інфраструктури до моделі саморегуляції.