Локальні суспільні блага: сутність та класифікація

Анотація

У статті розкрито особливості локальних суспільних благ в системі економічних відносин суспільства. Проаналізовано сутнісні риси та основні ознаки суспільних благ, запропонованих Е. Ліндалем, А.Пігу, П. Самуельсоном, Р. Масгрейвом та Ч. Тібу. Показано, що теорія суспільних благ спрямована на пояснення причин та наслідків існуючих суперечностей між приватними та суспільними інтересами у виробництві суспільних благ, а також містить пропозиції щодо механізму вирішення даних суперечностей. Запропоновано при визначенні сутності локальних суспільних благ використати методологічний підхід, за якого конструювання економічної категорії відбувається через, по-перше, опис найбільш суттєвої сторони явища, яке досліджується, по-друге, пояснення, яким саме чином відбувається розгортання сутності явища в рамках певного, чітко визначеного змісту та, по-третє, з’ясування, до якого саме результату в економічній системі призводить реалізація даного явища. Проведено узагальнення існуючих у вітчизняній економічній літературі найбільш поширених підходів щодо розкриття сутності, змісту, а також результату реалізації таких економічних явищ, як «суспільне благо» та «локальне суспільне благо». На основі критичного аналізу цих дефініцій подано авторське визначення зазначених споріднених категорій. Запропоновано розглядати локальне суспільне благо як сукупність матеріальних і нематеріальних об'єктів та засобів, призначених для задоволення колективних потреб у певних територіальних межах, які характеризуються певною комбінацією властивостей неможливості виключення будь-якого суб’єкта із процесу споживання та індивідуального вибору обсягу споживання, а також відсутністю при цьому суперництва між споживачами. На основі узагальнення існуючих в економічній літературі підходів проведено класифікацію локальних суспільних благ. Запропоновано доповнити дану класифікацію за ознакою інституціонального середовища відтворення даних благ. Виділено із сукупності локальних благ ті, які відтворюються за рахунок дії формальних, а також неформальних правил.