Фінансові фактори соціальної політики в Україні

Анотація

У статті проаналізовано проблему фінансування соціальної політики в державі в умовах глибоких суспільних трансформацій. Соціальну політику держави автори статті розглядають як комплекс заходів держави, спрямований на задоволення певних матеріальних потреб, та як політичну доктрину економічної стратегії розвитку країни. У статті розглянуто сутність соціальної політики як діяльності держави та інших суспільних інститутів у соціальній сфері, проаналізовано окремі тенденції соціальної політики, стан та перспективи фінансування заходів соціальної політики в Україні, виявлено ймовірні способи подолання кризових явищ в соціальній сфері. Фінансові фактори соціальної політики держави визначено на основі кейнсіанської доктрини формування ефективного попиту та фіскальної політики, що передбачає видатки з бюджету на розв’язання соціальних проблем. Встановлено, що соціальна політика стала невід’ємною частиною процесу суспільного виробництва та спрямована в бік досягнення соціального консенсусу, пошуку нових орієнтирів у розподілі доходів між окремими соціальними групами. У статті доводиться, що формуванню ефективного попиту в економіці заважає низький рівень купівельної спроможності у більшості домогосподарств, а високий рівень диференціації споживання населення негативно впливає на структуру та динаміку виробництва і не сприяє його розвитку. Встановлено, що виробництво, орієнтоване на обмежений платоспроможний попит, не здатне задовольнити реальні потреби, а зменшення споживання поглиблює розрив між структурою виробництва і структурою ринку з усіма можливими наслідками. Доводиться необхідність динамічного використання продуктивних і споживчих можливостей усіх прошарків населення та неприпустимість зменшення фонду споживання для збільшення фонду нагромадження. На основі аналізу структури грошових доходів населення визначено роль соціального захисту в системі суспільного відтворення. Запропоновано подальші зміни в розподілі доходів населення спрямувати в бік досягнення соціального консенсусу, пошуку нових орієнтирів у розподілі доходів між окремими соціальними групами населення для встановлення економічних і соціальних взаємозв’язків, які посилять стійкість соціально-економічної системи суспільства. Обґрунтовано доцільність розширення дослідження зазначеної проблематики з урахуванням інституціональних факторів.