СОЦІАЛЬНІ ВЕКТОРИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ: ЗАГРОЗИ ВИНИКНЕННЯ НОВИХ ДИСКРИМІНАЦІЙНИХ ПРОЯВІВ ЦИФРОВОЇ БІДНОСТІ ТА РОЛЬ СТАЛИХ ФІНАНСІВ У ЇХНІЙ ПРОТИДІЇ

Анотація

Стаття базується на дослідницькій гіпотезі,  що аналіз соціальних наслідків процесів оцифрування та цифровізації як складових цифрових трансформацій, що генерують нові загрози економічній нерівності, передбачатиме уважне вивчення причинно-наслідкових зав’язків, що поставатимуть в конкретних історичних обставинах та інституційних умовах, і віддзеркалюватимуть комплекс поєднаних у моменті взаємозалежних подій глобального, регіонального і національного значення.   Мета дослідження полягає в узагальненні уявлень про вплив процесів цифровізації на перебіг цифрових трансформацій із особливим акцентом на ролі цифрових технологій в генеруванні нового типу нерівності —  цифрової бідності. Складовою процесів оцифрування, а відтак і цифровізації, є процес датафікації, під якою ми розуміємо діяльність, поведінку чи процес, в результаті якої формуються нові фактори виробництва — значущі дані як центральний аспект цифровізації. У сучасних дослідженнях процесів цифровізації, технології постають такими ж багатогранними акторами, як і соціально-технічні паттерни, у які вони вбудовані і під впливом яких вони формуються та змінюються. Цифрові зміни як проміжний етап цифрових трансформацій чинять еволюційний, а часом й насильницько революційний (у разі інноваційного прориву як прояву шумпетеріанської творчої деструкції) тиск  на всіх рівнях соціальної взаємодії: на рівні суспільства у цілому; на рівні оцифрованого суспільства з його цифровими новостовреними віртуальними просторами; на рівні організацій та інститутів. Питання тривалості процесів цифрової трансформації так само є контроверсійним, хоча наявний емпіричний досвід дозволяє встановити, що цифровізація — це процес, який триває десятиліттями, що означає, що сама по собі вона може бути частиною інших трансформаційних процесів, як то такі «мегапроцеси», як глобалізація, стандартизація, раціоналізація. Аналіз проявів глобальної проблеми бідності в умовах цифрових трансформацій ставить під сумнів місце «соціального» в суспільстві, адже змушує визнати, що уряди  держав, незалежно від рівня їхнього розвитку, не здатні забезпечити відповідною цифровою інфраструктурою всіх громадян для   забезпечення соціальних послуг. Концептуальні розбіжності між інвесторами, що позиціонуються як раціональні, і передбачуваними бенефіціарами, що позиціонуються як ті, хто сподівається на інтерес із боку інвесторів, легітимізують процес накопичення капіталу для внеску у вирішення проблеми цифрової бідності.