ТЕОРІЯ ХАОСУ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В АНТИКРИЗОВОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
DOI:
https://doi.org/10.30838/EP.200.297-306Ключові слова:
теорія хаосу, антикризове управління, фрактали, атрактори, нелінійність, чутливість до початкових умовАнотація
Стаття присвячена дослідженню потенціалу теорії хаосу як інструменту для аналізу та управління економічними кризами. Розкрито основні концепти теорії хаосу: нелінійність, чутливість до початкових умов, фрактали, атрактори. Сучасні економічні системи характеризуються складністю та непередбачуваністю, через що класичні лінійні методи часто є неефективними. Теорія хаосу пропонує новий підхід до розуміння цих процесів, враховуючи нелінійні взаємодії та можливі стрибкоподібні переходи у поведінці систем. Особливу увагу приділено порівнянню традиційного підходу з підходом на основі теорії хаосу, що підкреслює важливість адаптивності, гнучкості та здатності до швидкої реакції на зміни. Акцентується необхідність розробки ранніх попереджувальних сигналів та інтеграції інсайтів теорії хаосу з існуючими економічними моделями для покращення стратегічного планування і прийняття рішень у кризових ситуаціях.
Посилання
Brock, W.A., Hsieh, D.A., & LeBaron, B. (1991). Nonlinear dynamics, chaos, and instability: Statistical theory and economic evidence. Cambridge, Mass. and London: MIT press. 328 p.
Takens, F. (1981). Detecting strange attractors in turbulence. In: Rand, D., Young, LS. (eds) Dynamical Systems and Turbulence, Warwick 1980. Lecture Notes in Mathematics, Vol. 898. Springer, Berlin, Heidelberg. DOI: https://doi.org/10.1007/BFb0091924.
Barnett, W.A., & Serletis, A. (2000). The theory of nonlinear dynamics and its applications in economics and finance. Journal of Economic Surveys, No. 14(1). Pp. 1-84.
Peters, E.E. (1996). Chaos and Order in the Capital Market: A New View of Cycles, Prices, and Market Volatility. 2nd Edition, a Wiley Finance Edition. 288 p.
Omane-Adjepong, Maurice and Asampana Asosega, Killian and Osei-Assibey, Kwame, (2024). Chaos in financial markets: Research insights, measures, and influences. DOI: http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.4804045.
Poincaré, H. (1892). Les méthodes nouvelles de la mécanique céleste (Vol. 1). Gauthier-Villars et fils. URL: https://henripoincarepapers.univ-lorraine.fr/chp/hp-pdf/hp1892mna.pdf.
Lyapunov, A.M. (1992). The general problem of the stability of motion. International Journal of Control, No. 55(3). Pp. 531-534. DOI: https://doi.org/10.1080/00207179208934253.
Hadamard, J. (1898). Les surfaces à courbures opposées et leurs lignes géodésiques. Journal de Mathématiques Pures et Appliquées, No. 4(1). Pp. 27-73. URL: https://www.numdam.org/item/JMPA_1898_5_4__27_0.pdf.
Lorenz, E.N. (1963). Deterministic nonperiodic flow. Journal of the Atmospheric Sciences, No. 20(2). Pp. 130-141. DOI: https://doi.org/10.1175/1520-0469(1963)020<0130:DNF>2.0.CO;2.
Mandelbrot, B.B. (1975). Les objets fractals: forme, hasard et dimension. Flammarion. URL: https://archive.org/details/lesobjetsfractal0000mand/.
Feigenbaum, M.J. (1978). Quantitative universality for a class of nonlinear transformations. Journal of Statistical Physics, No. 19(1). Pp. 25-52. DOI: https://doi.org/10.1007/BF01020332.
Gleick, J. (1987). Chaos: Making a new science. Viking. URL: https://opencourses.ionio.gr/modules/document/file.php/DAVA275/James%20Gleick%20-%20Chaos.%20Making%20a%20new%20science.pdf.
