БРЕНДИНГ ДЕРЖАВИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.30838/EP.203.163-171Ключові слова:
міжнародні відносини, брендинг, цифровий брендинг, теоретичні моделі, індекси, брендинг держави, інформаційно-комунікаційні кампанії, публічна дипломатіяАнотація
У статті досліджено сучасні тенденції розвитку цифрового брендингу держави, який перетворився на важливий інструмент самопрезентації, міжнародного позиціонування та стратегічного впливу. Особливої актуальності набуває дослідження брендингу в умовах глобального середовища, де інформаційно-комунікаційні компанії стають ключовим інструментом конкуренції за міжнародну увагу, довіру та вплив. Авторами проведено огляд літературних джерел щодо наукового та теоретико-методологічного підгрунтя та розуміння ролі бренду в системі міжнародних відносин і формування міжнародного іміджу, досліджена об’єктивна потреба в теоретичному моделюванні цього феномену, а саме, концепція «шестикутника національного бренду», її переваги і недоліки, модель Дінні засвідчує, що бренд держави є багаторівневою системою і має архітектурну структуру, адаптивно-інституціональна модель цифрового брендингу розглядається як синтез інституціонального підходу до публічної дипломатії та адаптивного управління цифровими медіа, «бренд держави» це насамперед сутність держави, що вбудовується в національну ідентичність і забезпечує впізнаваність і цілісність бренду; визначенні ключові чинники ефективності цифрового брендингу держави, методи та інструменти вимірювання бренду країни в цифровому середовищі, серед яких, щорічний глобальний індекс (NBI), індекс Soft Power 30, Global Soft Power Index та як вони взаємодоповнюють один одного в аналітичному вимірі; наведено багаторівневу екосистему цифрового вимірювання бренду держави, в межах якої взаємодіють три ключові компоненти: глобальні інституційні індекси, аналітичні платформи і глобальна аудиторія.
Зроблено висновок, що державний брендинг не обмежується рекламними практиками чи іміджевими кампаніями, а є комплексним міждисциплінарним процесом, який охоплює політичну ідентичність, публічну дипломатію, економічну привабливість і стратегічні комунікації. Він формує цілісну модель сприйняття держави на міжнародній арені, впливає на довіру до її інституцій, визначає характер зовнішньополітичної взаємодії та підсилює позиції країни у глобальних мережах впливу. У контексті цифрової трансформації брендинг держави також стає інструментом "м'якої сили", що здатен ефективно конкурувати за увагу аудиторій у віртуальному просторі, забезпечуючи присутність і видимість країни у глобальних інформаційних потоках.
Посилання
Klein, J.T. (1990). Interdisciplinarity: History, Theory, and Practice. Detroit: Wayne State University Press, 226 p.
Nye, J.S. (2004). Soft Power: The Means to Success in World Politics. New York: PublicAffairs, 208 p.
Anholt, S. (2007). Competitive Identity: The New Brand Management for Nations, Cities and Regions. Ba-singstoke: Palgrave Macmillan, 163 p.
Anholt-Ipsos. Nation Brands Index 2023: Press Release Supplemental Deck. (2023). URL: https://www.ipsos.com/sites/default/files/ct/news/documents/2023-10/NBI_2023_Press_Release_Supplemental_Deck_WEB.pdf.
Clark, M. (2016). National Identity and Political Branding. Journal of Political Marketing, Vol. 15(2–3). Pp. 152–174.
Pew Research Center. America's Image Abroad Rebounds With Transition From Trump to Biden. (2021). URL: https://www.pewresearch.org.
Portland Communications. Soft Power 30 Report. (2019). URL: https://softpower30.com.
Kaneva, N. (2011). Nation Branding: Toward an Agenda for Critical Research. International Journal of Communication, Vol. 5. Pp. 117–141. URL: https://ijoc.org/index.php/ijoc/article/view/704.
Aronczyk, M. (2013). Branding the Nation: the Global Business of National Identity. Oxford: Oxford Uni-versity Press, 262 p.
Edelman. Trust Barometer 2023. URL: https://www.edelman.com.
Brand Finance. Global Soft Power Index 2023. URL: https://brandfinance.com.
Dinnie, K. (2016). Nation Branding: Concepts, Issues, Practice. 2nd ed. London: Routledge, 278 p.
Manor, I. (2019). The Digitalization of Public Diplomacy. Cham: Palgrave Macmillan, 273 p.
Pamment, J. (2013). New Public Diplomacy in the 21st Century: A Comparative Study of Policy and Prac-tice. London: Routledge, 230 p.
European Parliament. Strategic Communication and the Role of Campaigns in the EU's External Actions. (2023). Luxembourg: Publications Office of the EU, 82 p.
Public Communication: The Global Context and the Way Forward. (2022). OECD. URL: https://www.oecd.org.