МОДЕРНІЗАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ
DOI:
https://doi.org/10.30838/EP.203.248-255Ключові слова:
кадровий потенціал, людські ресурси, інституційне середовище, управління, цифровізація, цифрові компетентностіАнотація
У статті досліджено необхідність модернізації інституційного забезпечення управління кадровим потенціалом в умовах цифрової трансформації. Метою дослідження є обґрунтування необхідності оновлення інституційних елементів систем управління розвитком кадрового потенціалу у контексті інноваційного розвитку та зростаючого попиту на фахівців, що володіють цифровими компетентностями. Методологічною основою дослідження виступають системний та інституційний підходи, що дозволили комплексно проаналізувати взаємодію формальних і неформальних інститутів із сучасними HR-стратегіями. У роботі підкреслено, що формальні інститути (законодавство, нормативні акти, стандарти освіти) мають доповнюватися розвитком неформальних інститутів (корпоративна культура, цінності та цифрові практики взаємодії). Особливу увагу приділено інтеграції освітніх установ, бізнес-структур і державного управління у формуванні робочої сили, здатної ефективно функціонувати в цифровому середовищі. Акцентовано на необхідності впровадження інноваційних моделей зайнятості, зокрема дистанційної та гібридної праці, як відповіді на виклики цифровізації. Практичне значення дослідження полягає у визначенні стратегічних напрямів модернізації інституційного забезпечення управління розвитком кадрового потенціалу в організаціях, що забезпечують їх адаптивність і стійкість в умовах швидких цифрових змін. Отримані результати можуть бути корисними для HR-фахівців, розробників політик і дослідників, зацікавлених у модернізації ринку праці та розвитку кадрового потенціалу.
Посилання
Колядич О.І., Погорєлов С.Б. (2012). До питання формальних і неформальних інституцій сфери соціа-льно-трудових відносин. Соціально-трудові відносини: теорія та практика: зб. наук. праць. Київ: КНЕУ, № 2. С. 140–145. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/14715316.pdf.
North, D.C. (1990). Institutions, institutional change and economic performance. Cambridge University Press, 157 p.
Estrin, S., & Prevezer, M. (20-11). The role of informal institutions in corporate governance: Brazil, Russia, India, and China compared. Asia Pacific Journal Management, No. 28. Pp. 41–67. DOI: https://doi.org/10.1007/s10490-010-9229-1.
Huang, Q., & Gamble, J. (2011). Informal institutional constraints and their impact on HRM and employee satisfaction: evidence from China’s retail sector. The International Journal of Human Resource Management, Vol. 22. Is. 15. Pp. 3168–3186. DOI: https://doi.org/10.1080/09585192.2011.560879.
Рязанов М.Р. (2020). Теоретико-методологічні засади визначення сутності кадрового потенціалу за-кладу вищої освіти. Економіка і організація управління, № 4. С. 336–345. DOI: https://doi.org/10.31558/2307-2318.2020.4.31.
Кифяк В.І., Карп А.Г. (2021). Інституційне середовище корпоративного управління як фактор розвит-ку економіки. Підприємництво і торгівля, № 32. С. 26–32. DOI: https://doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-04.
Омельяненко М., Цзін Ц. (2024). Бізнес-моделі управління персоналом в координатах цифрової еконо-міки: нові параметри та стратегічні вектори трансформації будівельного девелопменту. Просторовий розвиток, № 10. С. 641–655. DOI: https://doi.org/10.32347/2786-7269.2024.10.641-655.
Дяків О., Шушпанов Д., Прохоровська С., Хлиповка О. (2024). Інноваційні підходи до управління та-лантами в умовах цифрової трансформації. Вісник економіки, Вип. 3. С. 73–95. DOI: https://doi.org/10.35774/visnyk2024.03.073.
Castells, M. (2009). The rise of the network society. Oxford: Wiley-Blackwell, 656 p.
Губанова Н.Н. (2021). Розвиток цифрової економіки та інституційні реформи України: макроекономі-чний аспект. Вісник економіки транспорту і промисловості, № 74. С. 17–23. DOI: http://dx.doi.org/10.18664/btie.74.280875.
Крикавський Є.В., Калинець К.С. (2023). Вплив корпоративної культури на мотивацію та залученість колективу. Економіка та суспільство, № 50. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-50-9.
Щупаківський Р. (2023). Інституційні та організаційні аспекти середовища формування і реалізації по-тенціалу сектора інформаційно-комунікаційних технологій. Modeling the Development of the Economic Systems, № 3. С. 109–114. DOI: https://doi.org/10.31891/mdes/2023-9-15.
Гордієнко Є.П., Соколовська М.В. (2023). Ринок праці в умовах цифрової трансформації: вплив гіг-економіки. Державне будівництво, № 2(34). С. 171–182. DOI: https://doi.org/10.26565/1992-2337-2023-2-14.
Чернецький А.В. (2024). Сучасні тенденції цифровізації управління кадровим потенціалом органів пу-блічної влади. Інвестиції: практика та досвід, № 19. С. 226–232. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6814.2024.19.225.
The Principles of Public Administration. (2023). Paris: OECD Publishing. DOI: https://doi.org/10.1787/7f5ec453-en.
Public Administration in Ukraine: Assessment against the Principles of Public Administration. SIGMA Monitoring Reports. (2024). Paris: OECD Publishing. DOI: https://doi.org/10.1787/078d08d4-en.
Support to Ukraine’s Reforms for Governance Program (Canada–Ukraine). URL: https://www.alineainternational.com/surge-en/.
Дослідження цифрових навичок українців. Дія.Освіта. URL: https://osvita.diia.gov.ua/research.
DESI indicators. European Commission. URL: https://digital-decade-desi.digital-strategy.ec.europa.eu/datasets/desi/charts/desi-indicators.
E-Government Development Index. UN E-Government Knowledgebase. URL: https://publicadministration.un.org/egovkb/en-us/Data-Center.
BTI Transformation Index. URL: https://bti-project.org/en/?&cb=00000.
