ЦИФРОВА ІНФРАСТРУКТУРА ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ В ЄС: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснено аналіз еволюції політики Європейського Союзу у сфері циркулярної економіки з акцен-том на формування її цифрової інфраструктури. Показано, що перехід від лінійної моделі «узяв – використав – утилізував» до моделі замкненого циклу в ЄС уже не обмежується класичними підходами до перероблення від-ходів. Починаючи з Пакета заходів з циркулярної економіки 2015 року (COM(2015)614) і далі через Європейсь-кий зелений курс та План дій з циркулярної економіки 2020 року (CEAP-2020) циркулярність була інтегрована у промислову, енергетичну та споживчу політику як елемент конкурентоспроможності та ресурсної безпеки. Особливу увагу приділено цифровим інструментам, які перетворюють управління матеріальними потоками на процес, заснований на даних: цифровому паспорту продукту (Digital Product Passport), системам простежува-ності будівельних матеріалів і формуванню європейських просторів даних для циркулярної економіки (Data Spaces for Circular Economy). На прикладах Нідерландів, Фінляндії, Франції та Німеччини показано, що цифрові платформи обміну ресурсами, маркетплейси вторинних матеріалів і реєстри компонентів створюють умови для появи нових ринків ремонту, повторного використання та індустріальної симбіозу. Водночас виявлено об-меження: фрагментацію форматів даних між країнами та секторами; високе навантаження на малий і серед-ній бізнес у частині збору, оновлення та верифікації даних; недостатню поведінкову готовність споживача приймати відремонтоване або «вторинне» як повноцінну альтернативу «новому». Доведено, що цифрова цир-кулярність є не лише технічним проєктом, а політичним і соціально-економічним процесом, який поєднує регу-ляторний тиск, фінансові стимули та зміну моделей споживання. На основі цього обґрунтовано напрями для України: не механічне копіювання норм ЄС, а проєктування сумісних із ЄС реєстрів матеріалів, платформ від-стеження ресурсів реконструкції та сервісів підтримки МСП у післявоєнній відбудові.