МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ СФЕРИ БУДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ

Анотація

У статті досліджуються теоретико-методологічні та прикладні засади оцінювання результативності державної політики у сфері будівництва як однієї з ключових галузей національного господарства України. Наголошується, що в умовах сучасних трансформацій – як внутрішніх (децентралізація, реформи у містобудуванні, цифровізація управлінських процесів), так і зовнішніх (військова агресія, необхідність масштабного відновлення інфраструктури) – підвищується потреба у формуванні обґрунтованих методичних підходів до визначення ефективності державної політики в цій сфері. Автором здійснено аналіз ключових понять «результативність державної політики» та «оцінка результативності» в контексті будівельної галузі, розкрито відмінності між результативністю (як досягнення запланованих цілей) та ефективністю (як оптимальність використання ресурсів). У роботі виокремлено та охарактеризовано чотири групи методичних підходів до оцінки результативності: експертно-аналітичні (застосування думок фахівців, аналіз політик та міжнародних практик), показникові (використання індикаторів: обсягів будівництва, дотримання нормативів, інвестиційної активності тощо), системні (інтегрована оцінка взаємозв’язку елементів політики) та синкретичні (поєднання кількісних і якісних методів з урахуванням соціального контексту). Особлива увага приділена аналізу сучасного стану інституційного забезпечення політики в будівництві, зокрема діяльності Державної інспекції архітектури та містобудування України, яка відіграє провідну роль у запровадженні контролюючих і регулюючих функцій. Визначено наявні організаційні, законодавчі та аналітичні бар’єри, що ускладнюють об’єктивну оцінку результативності державної політики, зокрема: фрагментарність даних, слабка інтеграція інформаційних систем, нестача прозорих стандартів оцінювання. У статті наведено приклади сучасних інструментів проектного управління в будівництві, включаючи управління портфелем інфраструктурних проектів, що набуває актуальності в умовах повоєнного відновлення. Зроблено акцент на доцільності впровадження цифрових платформ моніторингу та звітності, які дозволяють здійснювати оперативну оцінку реалізації будівельних програм у режимі реального часу. На основі проведеного аналізу сформульовано низку науково обґрунтованих рекомендацій, серед яких: розробка уніфікованої системи індикаторів результативності; запровадження системи багаторівневого моніторингу; гармонізація українських підходів з міжнародними стандартами (OECD, World Bank); посилення аналітичної спроможності державних органів.