ЗАРПЛАТОУТВОРЮЧІ СКЛАДНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА: НАПРЯМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті досліджується проблема ефективності відрядної форми оплати праці як інструменту економічної політики підприємства в сучасних умовах функціонування промислових підприємств України, що характеризуються воєнним станом, гострим дефіцитом трудових ресурсів, високим рівнем соціально-економічної нестабільності та сезонністю виробничих процесів. Обґрунтовується теза про те, що відрядна система оплати праці, яка традиційно розглядалась як інструмент стимулювання продуктивності, в зазначених умовах втрачає здатність виконувати свої базові мотиваційні та регуляторні функції. Показано, що за наявності кадрового голоду та хвилеподібних змін виробничого навантаження відрядна оплата провокує внутрішню конкуренцію між працівниками, саботаж процесів навчання нових кадрів, соціальну напругу в колективі та ускладнює інтеграцію персоналу в пікові періоди. Особливу увагу приділено аналізу соціально-поведінкових наслідків застосування відрядної системи, які призводять до зниження стабільності трудових колективів і зростання управлінських ризиків. На основі положень класичних теорій мотивації праці обґрунтовується необхідність переходу від індивідуалізованих форм стимулювання до моделей, орієнтованих на колективний економічний результат діяльності підприємства. Запропоновано концептуальний підхід до трансформації системи оплати праці, що поєднує погодинну оплату з механізмами колективного преміювання, прив’язаними до загальних показників ефективності виробництва. Зроблено висновок про доцільність перегляду традиційних підходів до організації оплати праці в умовах воєнної економіки з метою підвищення стійкості підприємств і збереження людського капіталу.