ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ: МОДЕРНІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ, ПРОЕКТУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РОБІТ

Анотація

У статті досліджено особливості трансформації адміністративної діяльності організації в умовах цифровізації, що охоплює процеси організування праці підлеглих, проектування робіт та планування в адміністративному менеджменті. З’ясовано, що цифрова трансформація адміністративної діяльності організації становить не просто технологічне оновлення чи впровадження окремих цифрових інструментів, а глибоку зміну всього управлінського середовища, у якому функціонує сучасна організація. Показано, що цифрова трансформація змінює логіку функціонування традиційних адміністративних систем, переводячи їх у динамічне середовище цифрових комунікацій, аналітичних інструментів та автоматизованих процедур. В умовах зростання обсягів інформації, прискорення обробки даних і поширення цифрових платформ адміністративні процеси втрачають статичний характер і набувають властивостей адаптивності, гнучкості та мережевої взаємодії. На основі системного підходу запропоновано інтегральну математичну модель оцінювання ефективності адміністративної діяльності організації під впливом цифрової трансформації. Модель представлено у вигляді функції, де вектор параметрів включає ключові цифрові фактори: рівень розвитку цифрової інфраструктури, ступінь автоматизації процесів, сформованість цифрової культури, організаційну гнучкість, інтенсивність мережевих комунікацій, цифрові компетентності персоналу та показники опору змінам. Обґрунтовано, що цифрові фактори мають нелінійний характер впливу та утворюють синергічні або конфліктні зв’язки, які суттєво змінюють інтегральний результат. Встановлено, що високий рівень цифрових технологій не гарантує зростання адміністративної ефективності без належного рівня цифрової культури персоналу, відкритості до інновацій та здатності організації змінювати внутрішні процеси. Запропонована модель дозволяє проводити комплексне кількісне оцінювання цифрової зрілості адміністративних процесів, визначати їхні сильні та слабкі сторони, формувати сценарії розвитку й обґрунтовувати управлінські рішення щодо модернізації. Отримані результати свідчать, що цифрова трансформація має системний характер і вимагає цілісного підходу, який одночасно поєднує технологічні, організаційні та соціально-психологічні чинники. Розроблена модель може бути використана як теоретична база для подальших наукових досліджень, а також як практичний інструмент для підвищення ефективності адміністративного менеджменту, публічної служби сучасних організацій в умовах цифрового середовища.