ІНСТИТУЦІЙНИЙ АСПЕКТ СТИМУЛЮВАННЯ АГРОІННОВАЦІЙ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Анотація

На рівні міжнародної взаємодії наука, технології та інновації займають центральне місце на порядку денному в галузі сталого розвитку на період до 2030 року та відображені у багатьох завданнях з досягнення цілей сталого розвитку. Впровадження інновацій є найважливішим завданням, що стоїть перед людством у контексті забезпечення зростання продуктивності сільськогосподарського виробництва, зміцнення продовольчої безпеки та скорочення несприятливих екологічних наслідків. Метою статті є аналіз міжнародного досвіду створення та використання форм та напрямів іституційної складової управління агроінноваціями у контексті сталого розвитку. Використані системний та порівняльний аналізи, аналітичний метод та узагальнення. На глобальному рівні для консолідації зусиль міжнародних організацій щодо впровадження технічних та технологічних інновацій у сільськогосподарське виробництво у всьому світі у 2019 році у структурі FAO було створено Управління інновацій. На національному рівні особливий інтерес з погляду вивчення досвіду управління інноваціями є стратегії впровадження агроінновацій в США та Канаді. У США в галузі сільського господарства працюють кілька наукових парків і створених на базі університетів інноваційних центрів. У Канаді діє п'ятирічний стратегічний план для підтримки агропромислового комплексу – програма Canadian Agricultural Partnership, у якій особливу увагу приділено інноваційному та сталому розвитку АПК. З цією метою федеральний уряд здійснює реалізацію двох програм: AgriScience Program та AgriInnovative Program. На основі аналізу досвіду формування інституційної складової інноваційних систем США та Канади зроблено висновок про те, що інновації є фундаментальною умовою розвитку сільськогосподарського виробництва як для забезпечення внутрішнього споживання, так і для забезпечення зростання експортного потенціалу; для ефективного функціонування інноваційних систем необхідна наявність центрів, що координують наукову діяльність, з висококваліфікованими співробітниками; для якісного відбору ключових напрямів інновацій, реальних потреб кінцевих споживачів нових технологій необхідне забезпечення багаторівневої співпраці, що включає якомога більше учасників інноваційної мережі, насамперед серед сільгоспвиробників.