Інноваційно-інвестиційна ініціатива у контексті біхейвіористської теорії

Анотація

Дослідження присвячено обґрунтуванню концептуальних підходів до активізації інноваціно-інвестиційної ініціативи економічних суб’єктів у контексті біхейвіористської теорії на основі поєднання важелів мотивації інноваційної діяльності з боку суспільства та окремих економічних суб’єктів, а також стимулювання їх поведінки задля створення нових стійких у своєму розвитку мікроекономічних систем, центром яких виступає індивідуальна підприємницька інноваційна ініціатива економічного суб’єкту. Дослідження ґрунтується на поєднанні концептуальних позицій біхейвіористської та інституціональної економічної теорії, а також базових положень теорії менеджменту з метою узагальнення існуючих підходів до регулювання інноваційних процесів у суспільстві. При цьому, увагу зосереджено на пошуку та обґрунтуванні механізмів активізації виникнення інноваційно-інвестиційної ініціативи через уникнення можливих конфліктів певного виду, ступеня та сили впливу. За результатами дослідження встановлено, що залежно від інтенсивності інноваційно-інвестиційної ініціативи економічного суб’єкту існує певна ймовірність виникнення цілої сукупності конфліктів на різних рівнях суспільного життя. На відміну від існуючих підходів процес формування інноваційно- інвестиційної ініціативи розглядається як дуалістичний в аспекті виникнення поведінкових та інституційних конфліктів. Зокрема будь-який конфлікт, пов'язаний з інноваційно-інвестиційною ініціативою розглядається як мотиваційний стимул до подальшої інтенсифікації реалізації інноваційної ініціативи, так й гальмівний механізм втілення інновації, що, у свою чергу, породжує інші конфлікти та нові інноваційно-інвестиційні ініціативи з відповідним інвестиційним забезпеченням, як відповідь на попередні конфлікти щодо створення та втілення інновацій. Практичне значення даного дослідження полягає в тому, що запропонований підхід дозволяє розглядати поведінкові та інституціональні конфлікти не як перепони, а як можливості щодо інтенсифікації інноваційно-інвестиційної діяльності економічних суб’єктів, а, відповідно й формувати більш дієві механізми стимулювання такої діяльності.