ЕКОЛОГІЧНА СЕРТИФІКАЦІЯ ЯК НОРМАТИВНА АРХІТЕКТУРА ЕКОЛОГІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОГО СЕКТОРУ: НАЦІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ГЛОБАЛЬНІ ТРЕНДИ

Анотація

У статті розглянуто роль екологічної стандартизації та сертифікації у процесах екологізації будівельного сектору як ключового напряму переходу до сталої економіки. Проаналізовано нормативно-інституційні засади розвитку зелених стандартів і кодексів, а також типологію сертифікаційних маркувань і платформ (BREEAM, LEED, DGNB, Green Star, ін.). Показано, що національні системи визначають різні пріоритети – від енергоефективності та вартості життєвого циклу до гнучкості та соціально-культурних параметрів, однак у глобальному масштабі простежується тенденція до зближення модулів вимог. Особлива увага приділена конкурентному співіснуванню стандартів, яке стимулює інноваційні рішення та підвищення екологічних показників у будівельній галузі. Зроблено висновок, що подальша еволюція систем сертифікації відбуватиметься у напрямі гармонізації критеріїв, розширення застосування екологічних декларацій про продукт (EPD) і поширення сталої модернізації існуючого фонду поряд із новим будівництвом.